Бѣлоусъ М.І. Русско-народни колибельни пѣсни (1913) [PDF]
Мова: українська
Опис:Михайло Іванович Білоус (*15 (24 листопада) 1838 р., тепер с. Новий Витків Львівської обл. -†8 вересня 1913 р., с. Монастирок, тепер Городенківського р-ну Івано-Франківської обл.) — український видавець, редактор, журналіст, громадсько-політичний і культурно-освітній діяч. Менший брат Теодора (Федора) Івановича Білоуса. Був наймолодшою дитиною у сім'ї кравця і кушніра Івана та Катерини Білоусів. Зростав під впливом старшого брата Теодора — відомого педагога і літератора.
Коли 1851 р. він із успіхом закінчив двокласну сільську школу, Теодор забрав його до Львова продовжувати навчання у німецькій школі. У 1853 р. став вихованцем Ставропігійського братства, де опанував друкарську справу. 1859 р. завершив навчання, отримавши спеціальність друкаря (зецера). Деякий час працював у друкарні Ставропігійського інституту як складальник газети «Слово», у місцевій друкарні М. Поремби.
Початок видавничої та редакторської діяльності М. Білоуса припадає на 1864 рік — час заснування власної друкарні, яку в Коломиї називали «Камениця Білоусів». Видавав популярні і дешеві книжечки (переважно релігійного змісту) для широких верств українського населення. Діяльність М. Білоуса привернула увагу І. Наумовича, І. Кобринського, М. Верещинського, Луки Данкевича, Д. Вінцковського, Н. Третяка, Ю. Никоровича, А. Шанковського, А. Петрушевича та інших відомих діячів, які спонукали його до видання з їх допомогою журналу «Голос народу», перший номер якого вийшов 7 листопада 1865 р. У 1867 р. він починає видання місяцеслова «Фуркало», поезій Ю. Федьковича. У 1868 р. «Голос народу» перестав виходити, але вже 1869 р. з'являється нове видання — сатирична газета «Кропило». Виходила за участю Й. Лівчака, А. Шанковського, Д. Вінцковського, О. Маркова, Т. Досинчука. Редактором видання був Петро Федусевич, видавцем — Юрій Мороз, а друкував М. Білоус (усього вийшло шість номерів).Автор: Білоус М.І.
Видавництво: Коломия, накладом печатні Михаїла Білоуса
Формат: PDF
Кількість сторінок: 31ПриміткаУ книзі використано специфічну граматику. Над багатьма літерами стоять галочки. Так позначали літери, які в українській мові вимовлялися як звук "і". Але для "зрозумілості" з точки зору прийнятого на той час російськомовного (або церковнословянського) друку там ставили "російські" літери, відзначаючи при цьому галочкою, що тут має бути українське "і"
|
Догори
