Ліщук В. Материнська школа (2008) [pdf] | Оцифровано Гуртом

Передмова від автора

Пропоную на розсуд читачів власний досвід раннього розвитку дітей, зокрема навчання малюків читанню. Я практикую його вже понад чверть століття, тому впевнено можу сказати: Шановні батьки! Якщо ви дбаєте про інтелектуальний та фізичний розвиток своїх дітей, прочитайте цю книгу. Вона написана саме для вас про те, як зростити своє дитя щасливим і розумним. Це найбільший скарб, який ви можете йому дати і який зростатиме разом з вашою дитиною.
Протягом свого життя я приводив своїх діток і внуків до цього вогнища захоплення у досить ранньому віці. Саме цією практикою я хочу поділитися з вами.
«Не навчиш дитину в пелюшках - не навчиш у подушках», - говорить народна мудрість. Відомий педагог Я.А. Коменський писав: «У перші роки дерево випускає із свого стовбура всі основні гілки, які воно буде мати і яким пізніше доведеться тільки розростатися. Значить, таким же чином, чому б ми не хотіли навчити людину задля її користі - все це повинно бути подано їй у першій школі».
«М'який віск можна ліпити, надавати йому нової форми, але якщо він затвердне, то його легше перетворити в порошок», - писав видатний педагог.
Я за фахом - агроном. Педагогічну освіту здобув пізніше. Тому більше читав літературу про те, як виростити та зберегти гарний урожай. Та якось до моїх рук потрапила брошура про інтелект дитини, яка змусила мене зовсім по-іншому подивитися на роль сім'ї в ранньому розвитку дитини. І як результат, одну з дочок я навчив читати н три роки, сина - в два, а внучки Каріна і Марія порадувала мене ще до року. І я не ставив собі за мету бачити перед собою «диво-дітей». Я прагнув полегшити їм навчання в школі, у вищих навчальних закладах. І у них, дійсно, не було з цим ніяких проблем.
Я зрозумів, що легше навчити читати однорічну дитину, ніж п'яти-шестирічну, що дітки в ранньому віці спроможні навчитися всьому, чому ми побажаємо їх навчити.
На мою думку, розвиток здібностей дитини на першому році життя має надзвичайно велике значення, я б сказав - вирішальне. І ми повинні дати дитині саме в цей період життя якомога більше інформації. Та й сама дитина прагне до цього. А те, що увага дитини надовго не затримується на якомусь предметі, зовсім не означає, що нона не здатна зосередитись. Дитина просто сприймає в цьому віці значно швидше. А таємниця криється в тому, що в цей час відбува-сться стрімкий розвиток мозку. Так, у перші шість місяців після народження мозок дитини досягає до 50% свого дорослого потенціалу, а до трьох років майже 80%, має високу пластичність. Отже, із розвитком мозкових клітин нарощуються його можливості. Здатність мислити, творити, пізнавати розвивається на основі тієї бази, яку вже буде мати дитина. «За перші шість років діти дізнаються в три рази більше, ніж за все наступне життя», - сказав видатний американський дитячий лікар Глен Доман. Засвідчує це і своїй книзі «Після трьох уже пізно» засновник японської фірми «Соні» Масару Ібука.
З власного досвіду можу сказати, що ранній розвиток дитини готує її мозок до навантажень у майбутньому. Хіба міг би космонавт без попередньої підготовки витримати великі навантаження? Так і мозок людини потрібно готувати до адекватного реагування на бага-томірні колізії людського життя.
Досліджуючи природу геніїв, багато хто пояснює все спадковістю. А я глибоко переконаний, що «дар Божий» є у кожної дитини. А ось розкриється він чи ні, залежить від того, як проведе дитина перші роки свого життя.
Читаючи біографії видатних людей, я часто звертав увагу на те, що в ранньому віці їм приділяли багато уваги батьки, а дехто ставив собі за мету зробити їх геніальними людьми.
Але я хочу, шановні батьки, щоб вашою метою було допомогти дітям стати щасливими. Знання, вміння - це коріння, і чим воно міцніше, тим впевненіше почувається людина в житті. Це те, що засвічує усмішку на обличчі, наповнює життя змістом, райдужними фарбами. Тож оточіть своє маля любов'ю, увагою, шаною. Навчіть його тому, що вмієте самі. Від вас залежить все. Чим більше пізнає дитина в ранньому віці, тим допитливішою, розумнішою вона буде. У ваших силах допомогти своїм дітям пізнати навколишній світ і себе, знайти своє місце в житті.
Світ знає безліч прикладів того, яких вершин може досягти розум маляти. А хіба ви не бажаєте цього своїм дітям?
Отже, якщо ви вмієте грати на скрипці - вчіть цьому своє дитя, вмієте малювати - передавайте це дитині. А я вчив своїх дітей і внуків читати з самого раннього віку. І це можуть робити всі мами, татусі, бабусі та дідусі. Я досяг добрих результатів і хочу, щоб ви спробували, бо, дбаючи про розвиток дітей, ви дбаєте про розвиток нації. А нашій молодій державі конче потрібні обдаровані і щасливі люди, котрі були б задоволені собою, своїм життям. І я бачу свою Україну в недалекому майбутньому високорозвиненою державою, бо в пошані високі людські чесноти: честь, гідність, милосердя. І тоді весь світ привітає нас з перемогою Світла, Правди, Добра.
Зацікавившись проблемами раннього розвитку дитини, я мав нагоду прослухати цикл лекцій доктора медичних наук, завідувача кафедри педіатрії, професора В.Г. Майданника, де дав лектору питання: «Чи можна починати вчити дитину читати ще до року?». «Не тільки можна, але й необхідно», - була відповідь.
Ті, хто бачив мою дворічну Каріну, яка вільно читала народні казки, вигукували: «Фантастика!» - стверджуючи, що це не кожному дано. А я глибоко переконаний, що кожна дитина здатна опанувати читання у досить ранньому віці. Каріну ми знайомили з іграшками-буквами, випеченими з прісного тіста, уже з тримісячного віку. Вона розглядала їх, тягла до рота, щоб потерти ясна, її життя проходило під лагідний щебет матусі та всіх рідних. У перервах між сном ми постійно брали внучку на руки, знайомили з навколишнім світом.
Подаючи спечену букву, я промовляв: «А», «О», «М», ...». А потім показував цю ж букву, написану на картці яскравим фломастером. Згодом, ознайомивши її з буквами-іграшками, я став показувати картки зі словами, тут же демонструючи сам предмет. «Чашка», - говорив, тримаючи чашку в руці і картку зі словом «чашка», «мама», «тато», «бабуся», «дідусь», і також показував написане на картці слово. їй дуже подобалися ці заняття, і вже в шість місяців вона вигукувала: «А», «О», «У». Я був її головним учителем, тому, побачивши мене, вона гукала: «Мама, тато!» - і я приступав до своїх «уроків». А інтерес до такої гри-навчання у неї ніколи не згасав. Якось, знайомлячи її зі складами, я називав: ма, ва, ба, са, ка, ла, ра, ру, ри, рі, ре, ро, що були написані в стовпчик і в рядочок, дійшов до складу «че», але нона мене випередила, сама сказала «че».
Багато ще загадок таїть у собі людський розум. Ми ще не пізнії ли себе до кінця. А ось у можливостях дитини навчитися читати в ранньому віці я переконався на власному досвіді. Цим і хочу поділитися з вами у цій книзі.