Сезон 1
1. ФСБ проти Шухевича. Відповідь з Луб'янки 60 років потому.
2. Як насправді галичани допомагали Карпатській Україні?
• Народні обранці вісімдесят дев’ятого: мандат народу проти Радянської імперії. Що поєднує дії галичан на Закарпатті у тридцять дев’ятому році із фактичною участю галицьких депутатів у демонтажі Радянського Союзу?
3. Значна частина галичан сьогодні є націоналістами і греко-католиками. Але так було не завжди. У 30-их роках минулого століття це поєднання викликало питання.
• 25 років тому український лікар Анатолій Кашпіровський провів першу операцію у прямому ефір.
4. Чому у Львові Дмитра Донцова називали «ловеласом»?
• Як Папа-галичанин допоміг зруйнувати Радянський Союз? Внесок Івана Павла ІІ у розвал комуністичної системи та незабутній час перебування Папи в Україні.
• Нетипова розповідь про «львівський період» життя Дмитра Донцова, коли сучасники характеризували його як ловеласа і «світського лева».
5. Що історики називають «найбільшою таємницею СРСР»?
• Історія, яка відбулася понад 50 років тому і яка до кінця Радянського Союзу була чи не найбільшою його таємницею.
• Олександр Кривенко – легендарний редактор газети «Поступ».
6. 101 рік тому, 1912 року відбулася перша «пластова» присяга.
• 19 квітня 1945 року було оголошено про створення Першої Української дивізії Української Національної армії.
• 101 рік тому, 1912 року відбулася перша «пластова» присяга. Тому у другій частині програми ви побачите унікальне відео – зустріч Митрополита Андрея Шептицького з «пластунами» двадцятих років.
7. Чи правильно зробили герб для Януковича?
• Катастрофа, що стала першим геноцидом ХХ століття. 24 квітня в усіх країнах світу, де живуть вірмени, звучатиме музичний інструмент дудук. І у Львові теж.
8. Якою має бути молодь: патріотичною чи сучасною?
• Багаторічний політв’язень Василь Овсієнко розповість, чи справді адвокати українських дисидентів взагалі ніяк не могли вплинути на вироки, заздалегідь винесені посадовцями КДБ?
• Хто насправді заснував місто Донецьк, і чи варто вважати «шахтарський край» держави безнадійно виокремленим із загальноукраїнських процесів?
• Про річницю сумнозвісної операції «Вісла», внаслідок якої десятки тисяч українців примусово виселили з земель, де віками жили їхні предки.
• Чому радянські солдати, яким довелося брати участь у військових діях у Афганістані у 70-80-их роках, визнають, що їх привезли на цю землю «щоби вбивати»?
9. Чому радянські спецслужби фізично знищували емігрантів з України»
• Розмова про останнього в історії України Гетьмана – Павла Скоропадського. Чому радянські спецслужби фізично знищували емігрантів з України, які плекали надію відновити державний устрій у формі Гетьманату?
• Чи можна вважати, що без участі українського жіноцтва національно-визвольний рух на українських землях жодних шансів на успіх?
10. Розмова з головою ради Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрієм Салюком про бездумне варварське втручання у безцінну перлину європейського зодчества – історичне ядро міста Лева, та байдужість львів’ян до руйнування архітектурних пам’яток.
• Вони писали один одному листи, які і зараз не можна читати без захоплення. Він – український журналіст, дисидент Валерій Марченко. Вона – голландська красуня, студентка Джекі Бакс. Вони так ніколи і не побачилися. Київський журналіст Юрій Луканов зацікавився цією історією і зняв документальний фільм, котрий і буде запропоновано увазі глядачів.11. «Історико-архітекторне середовище Львова»
11. У селі Грімне Городоцького району зусиллями ентузіастів створено Музей-Криївку. Ця історія пов’язана з життям Головнокомандувача УПА Романа Шухевича.
• Чому історики донині не мають достеменної інформації про кількість жертв знищення єврейських гетто Галичини?
12. Важлива подія в історії ГУЛАГу – в ці дні у державах колишнього радянського союзу відбуваються урочистості з нагоди 60-ої річниці Норильського повстання.
• Організація «єврейських колгоспів» на території України та репресії сталінського режиму проти учасників цієї ініціативи.
13. Тема, що викликає біль, гнів і цікавість не лише в Україні, а й у Польщі. Влітку 1943 року на Волині відбулися акції, котрі дехто називає геноцидом і різаниною. Інші – етнічними чистками. Треті – українсько-польською війною.
• 105 років тому тут у Львові відбувся перший акт політичного терору. 21-річний студент Мирослав Січинський вбив намісника Галичини графа Анджея Потоцького. Після цієї трагедії існував культ Січинського – він став першим першим національним героєм галичан.
14. Антифашистська» істерія, розгорнута владою проти української опозиції, актуалізувала тему: чи взагалі були в історії українські фашисти?
• Історія гілки українського народу – бойків. Чому у 1951 році комуністична влада депортувала їх з рідних земель на степи і як їм вдалося зберегти власну етнічну ідентифікацію?
15. Таємниці найкривавішої в історії людства сутички двох тиранів – Гітлера та Сталіна. Чому донині приховують справжню причину війни, що почалася у червні сорок першого? Чи можна вважати визвольною вітчизняною війною кампанію Радянської Армії у Східній Європі?
• Маловідомі сторінки життя та діяльності першого в історії Галичини Президента – керівника ЗУНР Євгена Петрушевича.
16. Українська Конституція відзначила свій 17-ий день народження. Кучма, Янукович, Ющенко, Тимошенко, Литвин, Медведчук. Чи вони вбивали українську Конституцію? Чи вони її покращували? Цю Конституцію 10 років не переписували, але зрештою зробили це.
17. Корені, причини і витоки конфлікту між українцями і поляками на Волині. Це, напевно, остання така точка в історії, де українська і польська позиція знаходяться дуже далеко. Свідчення та коментарі екс-міністра закордонних справ Польщі, губернатора Волинської області Бориса Клімчука, голови Об’єднання українців Польщі Петра Тими та єдиного етнічного українця у польському парламенті – Мирона Сича.
18. Документ, де вперше було проголошено ідею Незалежності для українського народу. 25 років тому у Львові була оприлюднена Декларація Принципів Української Гельсінської Спілки.
• Унікальні кадри проголошення Української Незалежності. Це сталося не в серпні 91-го, а в липні 90-го, коли Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про Державний Суверенітет України.
19. Андрей Шептицький - постать, яка визначала обличчя галицького українства на початку 20-го століття.
• Чому донині існує переконання, що Андрей Шептицький був «прислужником німецького фашизму»?
20. Ефір присвячено п’ятій річниці воєнного конфлікту, який характеризують як російсько-грузинську війну у серпні 2008-го. Президент Грузії Міхеіл Саакашвілі в ексклюзивному інтерв’ю розповість про таке:
• Чому світова спільнота фактично «сором’язливо заплющила очі» на неприховану агресію Росії проти Грузії?
• Якою була участь американського військового флоту у подіях серпня 2008-го?
• Чи справді грузини вірять у те, що російські вояки колись залишать новозбудовані бази на де-юре території Грузії?
21. Розмова з людьми, яких можна вважати символами боротьби за Самостійність України у другій половині XX століття – з Левком Лук’яненком та Ігорем Калинцем. Левко Лук’яненко продемонструє унікальний артефакт – учнівський зошит, в якому звичайною кульковою ручкою він написав текст Акту про Незалежність, прийнятого Верховною Радою 24 серпня 1991 року.
І ще пан Лук’яненко у розмові з Вахтангом Кіпіані розповість:
• Чому він – уродженець переважно зрусифікованої Чернігівщини – як випускник Московського державного університету, потрапивши в середині 50-х на роботу в Галичину, відчув необхідність продовжувати (після вояків УПА) боротьбу за самостійність України.
• Про десятки підпільних пронезалежницьких груп, які у 50-х – 70-х роках декларували бажання відновити державність України.
• Хто саме спонукав депутата ВР УРСР Лук’яненка дуже оперативно підготувати вікопомний законопроект – текст Акта про Незалежність.
У другій частині програми політв’язень радянських таборів поет Ігор Калинець розповість про власний досвід політичної боротьби у 60-х – 80-х роках (навіть у радянських концтаборах) і згадає про події у Львові на зламі 80-х і 90-х, які передували проголошенню незалежності України.
Крім того, «Історична правда» покаже унікальне відео – виконання українською мовою французької «Марсельєзи». Цей запис зроблено 1919 року у Сполучених Штатах.
Також програма розповість про непересічного колекціонера, який заради хобі – колекціонування ретроавтівок – переселився з великого міста у глухий хутір.
22. 1 вересня 1939 року почалася Друга Світова війна. Сталін і його оточення розраховували, що у горнилі цієї війни мала розпочатися світова революція, яка б звільнила весь світ від буржуазії. Ви побачите дуже цікаву історію про те, як німецький Вермахт та радянська Червона армія зустрілись у бою на вулицях Львова ще у вересні 1939-го.
Програма привідкриє донині маловідомі сторінки історії, які недвозначно свідчать, що у вересні 1939 року Радянський Союз розглядав гітлерівську Німеччину чітко як союзника, узгоджено співпрацюючи з нацистами у різних сферах (не лише в мілітарній).
Зокрема, у програмі йтиметься про такі аспекти обставин початку восени 1939-го військового конфлікту, який розрісся до глобального масштабу:
• Чому мільйони громадян СРСР після прослуховування по радянському державному радіо полум’яних промов Адольфа Гітлера вважали, що німецький фюрер є «майже комуністом»?
• На підставі чого у вищих ешелонах військової еліти Радянського Союзу панувала атмосфера захоплення успіхами німецького Вермахту?
• Чи є об’єктивні підстави вважати, що, попри офіційну (загальновизнану) дату початку II Світової у вересні 39-го, варто визнати, що фактично нацизм почав втілення своїх загарбницьких планів на українській етнічній території, потопивши у крові Карпатську Україну зі столицею у Хусті у березні 1938-го?
• У другій частині програми ітиметься про події вересня 1939-го в Галичині, зокрема й у Львові. Дослідник військової історії Михайло Слободянюк розповість про перший бій, у якому зійшлися німецькі і радянські війська у Львові. І було це не у червні 1941-го, а у вересні 1939-го.
23. 145-річний ювілей створення у Львові товариства «Просвіта» та проведення у Києві Установчого з’їзду Народного Руху України (у вересні 1988 року).
Герой України, прижиттєво класик української літератури, почесний голова Львівської обласної організації «Просвіти» Роман Іваничук у розмові з ведучим у студії «Історичної правди» розповість про минуле та сьогодення українського культурно-просвітницького товариства, яке фактично стало наріжним каменем національно-визвольного руху українців Галичини у XX столітті.
У другій частині програми голова організаційного комітету I з’їзду «Народного Руху України за Перебудову» Микола Поровський привідкриє дотепер маловідомі сторінки обставин, у яких тривала підготовка до цієї вікопомної події. І, власне, про перипетії Установчого з’їзду НРУ.
Зокрема, програма «Історична правда» поінформує:
• Чому завідувач ідеологічного відділу ЦК КПУ Леонід Кравчук категорично не погоджувався на присутність у залі синьо-жовтого прапора і тризуба, які тоді він називав націоналістичними символами?
• Як Народному Рухові України кінця 80-х вдавалося поєднувати у своїх лавах діяльність націоналістів, лібералів, проросійських демократів та політиків, які вірили, що Комуністичну партію СРСР варто реформувати?
• Якою була участь «рухівців» у подіях, що призвели до проголошення незалежності України?
24. Показ та обговорення документального фільму «Золотий Вересень»: про події 1939 року, коли українська держава нарешті возз’єдналась в її теперішніх кордонах, але майже у кожну галицьку родину прийшли репресії, страх, переслідування.
25. Відомий київський журналіст та історик Данило Яневський озвучить власні вкрай нетрадиційні (з точки зору т. зв. класичної історіографії) погляди на діяльність лідерів українського націоналістичного руху у 20-х – 50-х роках XX століття.
Глядачі програми «Історична правда» зможуть стати свідками дискусії ведучого Вахтанга Кіпіані із запрошеним у студію гостем. Зокрема про те, чому саме Данило Яневський робить однозначний висновок, що лідери українського націоналістичного руху (головно ті, що діяли в екзилі) були агентами розвідок багатьох європейських держав.
• Крім того, програма запропонує увазі аудиторії розслідування: чи правомірно (чи є для цього історико-політичні підстави) вважати, що однозначно Українська повстанська армія діяла за вказівками керівників Організації українських націоналістів?
• У другій частині програми розповідь про українську «бондіану»: йтиметься про життя і творчий доробок популярного у Львові 30-х років українського музиканта Богдана Весоловського, званого Бонді. І про те, як головні віхи його життя в Галичині перед еміграцією до Канади можуть слугувати ілюструванням складних процесів, що відбувалися в Західній Україні, починаючи з 1939 року.
• Також «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» розповість про маловідомого на батьківщині українця Пилипа Коновала – кавалера ордена Хреста Вікторії – найвищої та найпочеснішої нагороди за мужність перед лицем ворога, якою можуть бути нагороджені військовики з країн, що підлеглі Британській короні.
26. Волинська трагедія 1943-1944 років – це селянська війна за землю сусіда, а не погроми «геноцидального характеру». На Волині комуністичні агітатори використовували націоналістичні гасла до 1939 року, а в роки Другої світової – українські націоналісти теж вже не цуралися ідеологічних методів, притаманних прихильникам «вчення Леніна».
• Наскільки аргументованими є ці судження говоритиме професор історії Богдан Гудь сьогодні, 1 жовтня, у програмі «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (о 22 годині на на телеканалі ZIK).
• Богдан Гудь видав у Польщі книгу «Українці і поляки на Наддніпрянщині, Волині і в Східній Галичині у ХІХ і першій половині ХХ століття. Нарис історії етносуспільних конфліктів», у якій автор наводить свої аргументи стосовно причин і наслідків подій на Волині у 1940-х роках.
• На думку історика, причиною кривавого протистояння українців і поляків на Поліссі у першій половині XX століття стали соціальні, а не ідеологічно-політичні причини.
• У другій частині програми мова буде йти про благородну діяльність товариства пошуку жертв війни «Пам’ять», активісти якого розшукують місця загибелі солдатів. Львівські пошуковики проводять перепоховання загиблих воїнів різних армій за християнським звичаєм. Крім того, товариство займається реконструкцією (відтворенням) битв, які точилися на Галичині під час Першої і Другої світових воєн, а також після 1945 року.
27. Про Михайла Грушевського, як про видатного історика, голову Центральної ради та звичайну людину.
• У другій частині програми – про першого національного героя Галичини та про місто, яке побудував Данило Романович.
28. Чи справді 14-го жовтня 42-го року відбулося щось таке, що давало підстави вже багато років говорити про цей день, як про день УПА?
• Хто ж був засновником УПА? Бульба Боровець, чи Клим Савур?
• Київський історик доктор історичних наук, доцент кафедри новітньої історії України Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка Іван Патриляк переконаний, що у лавах Української Повстанської Армії у «пікові» роки навряд, чи було більше, ніж 35 тисяч бійців. А інформація про «сотні тисяч озброєних бандерівців», на його думку, значною мірою базується на звітах представників каральних органів радянської влади, які, прагнучи засвідчити свою «важку роботу», звітували «нагору» про на порядок вищу кількість знищених поставців, аніж було насправді.
• «Якщо, наприклад, у якомусь селі у невеликій криївці вбили двох вояків УПА, то вже у районному центрі вирішували, що треба звітувати про 20 убитих упівців. І коли інформація про цю акцію доходила до Москви, то на рівні обласного центру і Києва кількість ліквідованих «озброєних ворогів радянської влади» зростала у кілька і, навіть, кільканадцять разів», -- вважає І. Патриляк.
• Підтвердження цих та інших своїх висновків стосовно правди про героїчну боротьбу українських патріотів у складі УПА проти різних окупантів у 40-50-их роках столичний експерт І. Патриляк викладе у спілкуванні з ведучим програми «Історична Правда» Вахтангом Кіпіані.
29. Програма, присвячена 125-річчю від дня народження видатного політика і полководця Нестора Махна, проаналізує, наскільки образ «батька-анархіста», створений радянською кіноіндустрією, відповідає фактам? Якою людиною він був насправді?
Нестор Махно – завдяки старанням радянських пропагандистів більше, ніж півстоліття, для більшості людей асоціювався з підлим шахраєм, який ладний забрати в людини останню свитину.
Люди, які дивилися радянське кіно про роки громадянської війни, бачили Махна неврівноваженим бандитом з великої дороги, який хильнувши оковитої мав, наприклад, звичку вправлятися у стрільбі з вогнепальної зброї.
Проте легенди та народні перекази, більше того - історичні документи зображають цього чоловіка геть інакше. Ким же тоді насправді був, та що за душею мав, такий облюбований радянськими кінематографами селянський ватажок – Махно?
…Бунтарський характер Нестора Махна проявився ще змалечку. Хлопець з незаможної, багатодітної родини змушений був працювати на полях поміщиків та колоністів, і завжди конфліктував з хазяями. Протестував проти спроб принизити його, тому як тільки міг помститися, шкодив. А коли подорослішав не вагаючись вступив до лав анархістської організації «Спілки бідних хліборобів», що діяла на тодішній Катеринославщині.
«Спілка бідних хліборобів» трималася на ентузіазмі, а точніше – на грабунку багатих. Нестор Махно разом з побратимами-анархістами зі Спілки у паперових чорних масках вривався до місцевих торговців та вимагав по 500 рублів для «бідних хліборобів». За такі розбійницькі напади поліцейські не раз його затримували. Але невдовзі все одно відпускали додому.
Проте невдовзі власті вирішили ліквідувати Спілку бідних хліборобів. І вистежили її керівників. Цього разу Махна арештували. Його разом з іншими гуляйпільськими анархістами засудили до страти через повішання. Однак, Нестора від страшного вироку врятувала помилка у метриці. За документами Нестор ще на один рік занадто молодим – тобто неповнолітнім, щоби його могли стратити. Махна просто запроторили у тюрму. Відсиджував він тривалий термін у знаменитій Бутирській тюрмі у Москві.
Завдяки Лютневій революції 1917 року Нестор Махно зумів вдихнути подих волі уже через шість років. Вийшов з тюрми за амністією від Тимчасового уряду. Після «тюремних університетів» повернувся він на батьківщину вже ідейним анархістом. Майже фанатиком. І заснував в Гуляйполі Селянську спілку. Анархістського спрямування, звісно.
Нестор Іванович декларував опір будь-якій владі, яка могли би експлуатувати людей праці. І для захисту трударів організував свою армію, яка, з поміж іншого, виступала проти армії УНР та її австро-німецьких союзників. Махно ще виправдовував криваві розправи повстанців над поміщиками та всілякими іншими експлуататорами і окупантами.
Армію Махна тоді відверто боялися. На полі бою це військо діяло вишукано, інколи розігруючи хитрі майже театральні дійства та практикуючі оригінальні маневри. Озброєні махновці також зажили слави як вояки, які зовсім не шкодують своїх ворогів.
У ці смутні роки авторитет Махна зростав. У 1919-му році його загони налічували до ста тисяч бійців. Але навіть на чолі такого чисельного війська батько-анархіст не зумів подолати пристрасті до алкоголю.
Галичина також була у планах Махна. Коли у 21 році армія батька зазнала непоправних втрат від більшовиків на чолі з Фрунзе. Махно пропонував здійснити рейд у Галичину. І за допомогою уже галичан створити нову армію, яка змогла б повернутися у степову Україну. Однак, командири його не підтримали.
Пізніше Нестору Махну як людині, яку радянська влада у оголосила «поза законом» через анархізм та боротьбу з більшовиками, навіть в еміграції намагалися приписати антиєврейські погроми.
Проте найдовше ходили легенди про золото, яке ніби-то ховав у своїх мішках батько Махно. Є свідчення, що ці скарби радянські спецслужби шукали аж до кінця 50-х років.
Попри те, що про постать Махна досі дискутують, однак він залишається найяскравішою і найхаризматичнішою постаттю селянського руху в Україні 17-21 років минулого століття.
• Відомий історик, декан історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка Роман Шуст збирає гроші. Паперові. І показав глядачам «Історичної правди з Вахтангом Кіпіані» свою колекцію.
У Романа Шуста є чотири альбоми з колекцією банкнот. Загалом це близько півтисячі різних купюр. За екземплярами можна вчити українську історію.
Ринські увійшли в обіг ще з часів, коли Австрія воювала з Наполеонівською Францією. На таких купюрах були написи усіма мовами імперії.
Такі гроші було легко підробити. За шахрайство могли посадити до в’язниці. Найчастіше фальшивками дурили неграмотних селян. Хоча були і цікавіші випадки.
Австро-угорські гроші початку 20 століття підробити уже було важче. Вони мали водяні знаки. З одного боку – напис німецькою, з іншого – угорською.
Перші українські купюри почали друкувати у 1917-му році. Це були гроші Української Народної республіки.
На банкноті написи чотирма мовами – українською, польською, російською, івритом. Це єдина українська купюра, що показувала усю багатонаціональність країни.
До влади у Києві прийшов гетьман Скоропадський а з ним і нові гроші. Вони були в обігу найдовше.
Українські гривні друкували в Берліні. Часто при транспортуванні цих грошей ризикували життям.
Як розмінний грошовий знак використовували шаги. Паперові купюри використовували замість монет.
Є у колекції Романа Мар’яновича і лотерейні білети. Їх випускали доброчинні організації під час Другої Світової війни.
Свої банкноти мала і УПА. Тим, хто здавав гроші для повстанців, видавали бофони. Своєрідні квитанції від бойового фонду.
Випускати свої гроші могли дозволити собі і окремі міста. У колекції професора Шуста є купюри з Бродів, Кременця та Золочева.
30. Чи можна вважати боротьбою двох патріотизмів кількатижневі бої за Львів у листопаді 1918 року?
• Чому на 23-му році незалежності залишається так багато запитань про діяльність КДБ в Україні?
• Що знають кияни про те, яка подія відбулася 1 листопада 18-го року у Львові?
• Cюжет про те, якими були події жовтня-листопада 18-го року у Львові. Але не українськими, а польськими очима
7 жовтня 1918-го поляки -- представники Регенційної влади – тобто державної адміністрації Австро-Угорщини проголосили маніфест, у якому декларували після розвалу імперії бажання створити незалежну польську державу. Львову і Східній Галичині у такому новому польському сценарії з самого початку відводилася особлива роль.
Поляки запевняли, що після проголошення держави зі столицею у Варшаві, Європа отримуватиме нафту з Галичини на кращих умовах. Крім того, за підтримки впливових осіб зі Сполучених Штатів та держав Антанти у Парижі створили Польський національний комітет – предтечу уряду незалежної Речі Посполитої.
Відтак, в Кракові уже 28 жовтня проголошено: керівництво відродженої Польщі перебере на себе всю владу. У Східній Галичині також. Польська делегація готувалася прибути до Львова з таким завданням 2 листопада. Наступного дня після великого католицького свята – Дня всіх святих. Українці зіграли на випередження.
Проте львівські поляки досить швидко оговталися від цього потрясіння. Вже по обіді 1 листопада почали організовувати перші загони, які мали протистояти українцям, які влаштували переворот у місті. У перший день листопада 18-го українці ще контролювали центр Львова і всі стратегічні пункти – Ратушу, урядові будинки Галицького сейму, пошту, вокзал та навіть військовий комплекс -- Цитадель.
Формування і озброєння загонів польських добровольців почалося у південно-західній частині міста. Одним із центрів початку організованого опору поляків був будинок техніків на теперішній вулиці Горбачевського. Там жили студенти Львівської Політехніки.
А молодші охотники, часто шкільного віку, приходили до тодішньої гімназії імені Генрика Сєнкєвіча. Тепер це вулиця Залізняка. Сюди ж стягувалася зброя.
Польські діти здебільшого розклеювали агітки з закликом повставати проти української влади і, навіть, з закликами стріляти в українських вояків з горищ будинків.
Львів перетворився на суцільну лінію фронту. Але без чіткої лінії протистояння. Загони з обох боків маневрували і вуличні бої спорадично виникали в різних районах міста.
Ще в перших числах листопада 18-го польські підрозділи зайняли західну частину Львова, включно з залізничним Двірцем. З кожним днем поляки щоразу більше витісняли українських вояків з міста. І 22-го числа українські загони повністю залишили місто, яке мало бути столицею Західно-Української республіки.
Сучасні історики підтверджують, що тамта українсько-польська війна була однаково трагічною для обох народів.
Тепер українцям і полякам залишилося знайти мужність порозумітись стосовно інших болючих сторінок спільної історії.
• Які секрети зберігає архів сьогоднішнього СБУ. Чи архіви КГБ вже доступні для українців?
Вересень 1991-го . В повітрі ейфорія від недавно проголошеної незалежності. Нова держава потребує нового захисту. Верховна Рада приймає закон Про створення служби національної безпеки і ліквідовує КДБ. Здавалося б – все, історія структури, яка роками тримала руку на шиї українців, закінчилась. Та чи так це насправді?
Серед рядових працівників КДБ у той час були вже ті, що підтримували демократичні процеси в країні. А от керівництво завжди боялося послаблення в національному питанні. Якщо людину хоч раз називали ворогом держави, іншого сценарію, як ув’язнення, для неї – не було. Олександр Скіпальський пригадує, як КДБ організовувала докази проти В’ячеслава Чорновола.
… Кінець вісімдесятих років – масових ув’язнень уже немає. Чекістів зобов’язують щоразу частіше говорити про гласність та формувати у громадськості образ захисника. Проте змінити давні методи роботи виявилось не так легко.
… Орест Шейка у 1987-мому був першим головою молодіжного товариства Лева. Йому часто приходили листи з інших республік від керівників демократичних організацій.
У 1989-му 5 управління, яке вело ідеологічну боротьбу, ліквідували. Однак стежити за представниками націоналістичних організацій КДБ ніколи не припиняло.
Коли товариство Лева організувало конференцію для представників патріотичних організацій з різних республік Союзу, КДБ зробило все, аби перешкодити зустрічі.
Якщо «кадебістам» не вдавалося зірвати акції молодіжних організацій, то вони намагалися їх …очолити.
Розуміючи, що всесоюзна комуністична партія доживає останні дні, керівництво КДБ почало активно знищувати свої архіви. У 1989-му почали вивозити архіви з Львівської, Тернопільської, Волинської, Чернівецької областей.
Микола Посівнич досліджує історію УПА. Відколи у 2007-мому СБУ відкрила деякі свої архіви, йому не раз доводилось в них працювати. З роботи – 11 томів літописів УПА і ще більше відкритих запитань, на які мабуть вже не можна знайти відповіді.
Коли КДБ ліквідували, частина керівництва перейшла у нову, вже українську службу безпеки.
У вересні 1991-го Олександр Скіпальський очолив українську контррозвідку. З часом офіцерам заборонили брати участь у патріотичному русі, а національно налаштованих витиснули з посад. Матеріали архівів, у яких йдеться про роботу КДБ у 80-х роках є особливо засекречені і вільного доступу до них досьогодні немає.
31. 7 листопада... Багато років саме цей день був головним святом радянської держави. Як більшовицька революція відбилася на житті галицьких українців?
• Доктор історичних наук Ярослав Грицак про перипетії навколо пам’ятної дошки Іванові Франку у Віденському університеті, де навчався Каменяр. Деякі представники єврейських організацій звинувачують Франка у пропаганді антисемітизму і вимагають ліквідувати пам’ятну дошку.
Актуальна тема. Інтернет вибухнув. З’явилася інформація, що незабаром у місті Відні – столиці Австрії – незабаром буде демонтовано пам’ятник видатному українському письменнику Іванові Франкові. Першим, хто поширив цю інформацію був єврейський активіст з однієї організації, які представляє вихідців з колишнього радянського союзу. Потім інформацію підтримав народний депутат Колєснічєнко з партії регіонів. Відтак, журналісти, історики, громадськість почали хвилюватись: що ж таки буде з пам’ятником Франка. І тепер ми знаємо точно. Ярослав Грицак для «Історичної Правди».
• Щоби не складалося враження, що «ліва» ідея – це винахід більшовиків, пропонуємо подивитись сюжет. Про те, як почали на Галичині відзначати «ліві» свята. 1-ше травня 1890-го року.
…Львів 1890-го року. У місті помітно зростає кількість нужденних. Вони рояться натовпами коло брам і благають перехожих про милостиню. Це безробітні. Звичним місцем, де збиралися ці нещасні люди тоді була площа Святого Духа. Тепер це площа Івана Підкови, а також вулиця Гетьманська – нині проспект Свободи.
У 1890-му з майже 70-ти тисяч мешканців Львова – близько 20-ти тисяч були робітниками. Як правило тодішній пролетаріат переважно ледве виживав.
Майже доведені до відчаю тисячі трудяг з такими злиднями миритися вже не могли. Тож львівські робітники у березні на зборах ремісничо-робітничного товариства «Гвязда» вирішують страйкувати. Одним із агітаторів такої акції протесту виступає друкарський челядник Антін Маньковський.
Тоді на зборах львівські робітники вирішують бути солідарними з ремісниками з інших країн та зібратися разом 1 травня, щоби на повний голос заявити про свої біди. Тим більше, що так діяти робітникам рекомендував у 1889-му конгрес 2-го Інтернаціоналу, який проходив у Парижі. У пам’ять про трагічний виступ чиказьких робітників, які 1 травня 1886-го вперше у світовій історії організовано виступили на захист прав трудового люду.
До Ратуші 1 травня прийшли сотні львів’ян. Згідно з поліцейськими звітами прибуло близько двох тисяч людей. Найактивніші брали участь у зборах у сесійній залі Ратуші, інші чекали на рішення цієї наради на площі Ринок.
Окрім цього збори, за пропозицією друкарського челядника Юліяна Обірека, без дискусії вирішили заснувати на випадок стихійного безробіття «робітниче допомогове товариство».
Врешті збори одноголосно схвалили всі прийняті пропозиції, в тому числі щодо введення обов’язкового навчання до 14-ти річного віку і про 8-ми годинний робочий день. І оформили на зборах щодо пропозицій петицію в австрійський парламент.
Відтоді ці першотравневі збори робітників у Львові стали традицією, яку запозичили й інші міста Східної Галичини.
А вже через кілька років львівські робітники навчилися відстоювати свої права не лише на словах, а й організовуючи потужні страйки.
А після 39-го року, коли Львів став частиною Радянського Союзу і після війни відзначення дня 1-го травня особливо не відрізнялося від імпрез, які проходи у великих містах СРСР. У цей день обов’язковою була хода – демонстрація трудящих, які мали радісно декларувати підтримку Компартії та ідей керівників КПРС.
Відтак, з часом першотравневі демонстрації перетворилися більше на порадію, і стали для більшості громадян просто черговим вихідним, святкуванням, а не виявом справжньої солідарності робітників, як це було колись.
А через 99 років після першого організованого виступу львівських робітників – у 1989-му центром Львова знову прокотилася демонстрація трудящих. Але йшла вона вже переважно під синьо-жовтими прапорами і з гаслами про незалежність України.
32. Як воювали французи з росіянами у 1812 році на території Західної України!
Дружина багаторічного політв'язня про маловідомі факти антирадянської діяльності.
А також сенсація! Перший в історії тиражований запис національного гімну «Ще не вмерла Україна!», зроблений у 1916 році!
• Українці агресивно не сприймали свобод, які 1812 року ніс Наполеон
Українські еліти і маси селянства під час французько-російської війни 1812 року з усіх сил намагалися засвідчити вірнопідданство російському самодержцю Олександрові I. Попри те, що Наполеон Бонапарт планував надати громадянам на завойованих територіях Російської імперії значні національні, громадянські та релігійні свободи.
Тодішня Україна просто була неготовою сприйняти ті свободи, які ніс зі своїм військом Бонапарт. Відтак нащадки козацьких родів, які очолили народний спротив французької армії у 1812 році, стали вагомим чинником, що призвів до саме такого висліду військової кампанії, яка могла змінити історію всієї Європи.
Про це у програмі «Історична правда» в дискусії з ведучим Вахтангом Кіпіані заявив доктор історичних наук, завідувач кафедри всесвітньої історії Українського католицького університету Вадим Ададуров.
«При цьому варто наголосити, що про ніяку можливість утворення української козацької держави у планах Наполеона не йшлося. Це міф, який, на жаль, дотепер є популярним у нашій історіографії. Йшлося не більш ніж про утворення на завойованих французами землях кількох герцогств і маріонеткового Волинського королівства. Не більше», – наголосив пан Ададуров.
«Історична правда» покаже сюжет про реальні бої, які вели французи з росіянами в Західній Україні 1812 року, здебільшого на Волині.
• Іншою головною темою програми стане розповідь про дружин видатних українських дисидентів – політичних в’язнів радянських таборів. Ці жінки не лише молитвами, а й реальними вчинками допомагали своїм чоловікам, які стали на прю з комуністичною системою. У студії програми вдова видатного політв’язня-націоналіста Івана Геля розповість про маловідомі факти, пов’язані з життям і антирадянською діяльністю не лише Івана Андрійовича, а й В’ячеслава Чорновола, Михайла Гориня, Зеновія Красівського та інших нині вже легендарних особистостей національно-визвольного руху українців другої половини XX століття.
• Крім того, «Історична правда» запропонує глядачам сенсацію – перший в історії тиражований на грампластинках запис національного гімну «Ще не вмерла Україна!», зроблений 1916 року на всесвітньовідомій студії «Columbia» у США.
• Також в ефірі програми прозвучить перше інтерв’ю (записане 24 жовтня 1990 р.) ще донедавна головного ідеолога Компартії України Леоніда Кравчука для «Радіо Свобода». Чимало аргументів і тез, які тоді виголошував Леонід Макарович, можна вважати актуальними і нині.
По сюжету:
Наполеонівські війни на території Західної України.
Пасмо волосся Наполеона Бонапарта до Львівського історичного музею потрапило у 40-му році, коли Радянська влада розформовувала колекції музею князів Любомирських. Натомість туди частинка тіла великого полководця потрапила як дар графа Казимира Стадницького, про що свідчить підпис на медальйоні. Останній, кажуть науковці, походив із шляхетної польської сім’ї і, швидше за все, на боці Бонапарта воював хтось із його близьких родичів
Anonymous
Догори