Виклав зі згоди автора відео та тексту (дві різні людини)
Як усе було "Terra Heroica 2008"
Написав Віктор Годний.
06.10.2008
Так довго готувались, а так швидко все пролетіло. Здається ще вчора фестиваль повинен був тільки розпочатись, аж раптом ранок, втомлені плечі, ноги та печуть очі, а по кімнаті розкиданий одяг, від якого так тягне димом, ніби його власника коптили кілька разів.
Підходиш до дверей коридору і жах. Такого взуття в тебе ще не було, обліплене глиною й болотом, в перемішку із соломою, воно нагадує середньовічне постоли, в яких бігали ополченці XVII ст.
Після ранкового вмивання одразу маса спогадів - відкриття боулінг клубу в Гала-готелі, мер кидає першу кулю, фотовиставка в тому ж готелі та 7 днях, супер виставка в картинній галереї баталіста Чайки, дарма що половина робіт є копіями, зате яку яскравість подій вони відображають.
А далі табір, постріли і крики, метушня у фортеці і нарешті довгоочікувана гостями вечірня учта. Та й влада теж стала середньовічною, а може це був всього лиш сон, можливо ще все попереду, тому що знову хочеться до табору, де реконструктори живуть отим середньвіччям: готують їжу, шиють одяг, чистять зброю, посміхаються та викрикують привітальне гасло, співають пісень. Ох ці пісні, думав раніше що за це бити потрібно, адже поляки всього лиш своїх "Соколів" наспівували, неначе більше нічого не знають, а потім все змінилося спраіжнім нектаром для душі.
Такої влади як у нас, немає більш ніде, у цьому я Вас запевняю. Ну де ще можна побачити владу, яка у середньвічному одязі гуляє містом, разом із всіма їсть кашу кашовара Вощинського, що час від часу викрикував піар промови свого закладу, накидаючи гостям і справді смачної каші із величезного казана, від якої навіть посольство було в захваті. Цього фесту, представники "Білої хати" показали себе із найвищої позиції - можливо одяг їх так підніс, а може це ейфорія Сарматичного Кам'янця так полонила, що вони не тільки разом кашу їли, а також разом наступного дня в бою воювали.
Ну влада владою, а реконструктори насолоджувались життям по справжньому. Враховуючи пізню годину, десь біля першої ночі ніхто не спав. Та хіба можна спати, коли на землю падають зорі, а саме таке відчуття було в учасників, оскільки Радікум дали традиційний концерт на території табору, де танці примушували рухати усі кінцівки тіла, що аж у голові гуло.
І знову ранок, вже правда другого дня. Розпочався він близько 12:00 і бажаючі могли відвідати й придбати собі на пам'ять, або для практичного користування, зброю, посуд, одяг, інші унікальні речі в ремісників проекту "Кам'янець-місто ремісників", що проводився біля міської Ратуші.
Не встигли ще отоваритись, як вже парад почався, а разом з тим шоу силачів. Це справді було шоу, що дозволило оцінити могутність російських богатирів на території старої фортеці. Урочисте відкриття, кілька пострілів, парад, дуелі і т.п. Аж тут Олекса Руденко закликав всіх до бою. Такого феєрично бою Терра Героїка ще не бачила. Вибухи, пожежі бутафорних будинків, постріли гармат й мушкетів, бій на списах і шляблями, а потім в рукопаш. І тут себе проявила міська влада, хоча вперше приймає участь в таких боях, але відступала лише за тактичним призначенням. Я сам особисто, бік в бік воював із ними, особливо вразила натхненість Шкварського, Земськова, Демчука й Білоуса, двоє з яких вже брали участь у подібних заходах. Та й глядачі тут не були пасивними, бо вибухи закинули на них груди землі й уламків, ще були чутними підримка закликами в бій і оплесками після перемоги.
Всі змучені й щасливі, піт капає, брудне лице, хтось був поренений насправді, хтось когось по голові пригрів списом, приємна похвала від публіки, в очах аж блимає від спалахів, десь інтерв'ю беруть, а хто і поцілунком нагороду міг отримати за ось таке от справжнє шоу.
Після бою рушили до Ратуші на концерт. Musica Radikum, Spiritual Seasons, Run, Rabusha, Баскери задовольняли потребу вивільнення енергії публіки, але цього року концерт довго не тривав і десь біля дев'ятої вечора народ почав розбрідатись хто куди, одні десь далі святкували, а інші йшли додому спати, або до друзів в гості щоб поділитись враженнями дня. В дорозі супроводжував підсвіткою феєрверк, здається цього року він був кращий ніж минулого, але в цей час частина публіки вже розійшлась.
Табір манив до себе знову, а тут життя вирує, концерти вже дають гурти не тільки самі по собі, а спільно з іншими. На танець майже вже ніхто не йшов, а тільки слухали музику, слухали й літали думками в чистому нічному небі. Краплини дощу примусили розбігатись по наметах і готельних номерах, але дорогою цей дощ страшним не був, він просто заряджав енергією, очищав від пилу повітря та осіжав лице.
Ближче до ранку почалась вже злива і небо не було таким чистим як ввечері, а сивіло важкими кольорами недільного дощу.
На мокрій ноті фестиваль завершився, мішаючи болото реконструктори збиралися додому, хто грівся біля вогнища, а хто ховався від дощу. І закриття вже не було, а тільки метушня й прощання між учасниками лунало. Пізніше дощ ущух, туристи продовжували місити болото, яке вже гарно було розмішане реконструкторами, але атмосфера відпочинкового спокою залишилась тут.
Anonymous
Догори