Ціна правди / Mr. Jones (2019) WEBRip

Історія журналіста Гарета Джонса (обережно, спойлери!)

Британський журналіст Гарет Джонс народився 13 серпня 1905 року у валлійському місті Баррі. Його батько Едгар був директором місцевої школи, а мати Енні Гвен Джонс у молодості працювала в Україні наставником Артура Юза — одного з синів Джона Юза, засновника Юзівки – майбутнього Донецьку. Гарет із дитинства чув розповіді про Україну.
Джонс закінчив Абериствітський коледж, потім Страсбурзький університет, а далі – Триніті-коледж у Кембриджі. Прекрасна освіта стала запорукою кар'єри – у 25 років він став радником з питань міжнародної політики колишнього прем'єр-міністра Британії Девіда Ллойда Джорджа. І вже невдовзі Гарет розпочав працювати як журналіст світових видань.
У 1933 молодий валлійський журналіст Ґарет Джонс році вирушив до Радянського Союзу, щоб викрити та донести до світової спільноти правду про злочини сталінського режиму та Голодомор в Україні. Він побачив голод на власні очі й голосно розповів про це світу. Однак світ промовчав, політики Заходу не бажали чути незручну їм історію, а поважні медіа не підтримали журналіста в його боротьбі за правду, продовжуючи публікувати альтернативні новини, народжені у Москві.
Волтер Дюранті став людиною, чиї слова коштували Гарету кар'єри. Дюранті здобув собі славу як голос Радянського Союзу у західному світі. Він брав інтерв'ю у Сталіна, а за серію репортажів із СРСР у 1932 році отримав Пулітцерівську премію. У матеріалах він просував точку зору тоталітарної влади, виправдовуючи її дії та викривляючи правду.
Коли Гарет Джонс опублікував свої статті про Голодомор у західній пресі, проти нього піднялася хвиля критики. Волтер Дюранті у цьому процесі зайняв головне місце, написавши у «Нью-Йорк Таймс» статтю «Росіяни голодні, але не помирають із голоду», у якій майстерно зманіпулював фактами.
Гарет відповів на цю статтю, але видання надрукувало його майже два місяці по тому, коли скандал вже затих. Дюранті зіграв вирішальну роль у кар'єрі Гарета – саме ця хвиля, що її підняв радянський пропагандист, зруйнувала репутацію журналіста, проте його відкриття стали підґрунтям для написання алегоричного роману «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла, який побачив світ у 1945 році.
Гарет не припиняв займатися розслідуваннями після того, як йому заборонили в'їзд до СРСР. Наступною точкою на карті для Джонса стала Внутрішня Монголія – частина Китаю, яку на той час окупувала Японія. Разом із Гербертом Мюллером, німецьким колегою, він вирушив у подорож, аби дослідити, що відбувається на далекому сході.
Організатором експедиції стало німецьке підприємство Вестваг. Журналісти побували в Японії та Китаї, а далі відправилися до Маньчжурії. На кордоні їх затримали японські військові й змусили повертатися до Китаю певним маршрутом. По дорозі журналістів перестріли й захопили бандити.
За звільнення репортерів вони вимагали великий викуп. Проте Мюллер опинився на свободі вже за два дні, а Джонс провів у полоні 16 діб – і його застрелили. Гарет Джонс не дожив до свого 30-ліття усього лише один день.
Згодом стало відомо, що Вестваг співпрацював з НКВС, а Мюллер виявився агентом комуністичного інтернаціоналу. Гарет Джонс був незручною фігурою для багатьох сторін: його матеріали дратували не тільки СРСР, але й його союзників – Китай та Німеччину, проте й Японія була незадоволена надто цікавим журналістом, отже його загибель влаштовувала всіх.