Ойра (2004) TVRip

Стаття про аматорську студію

Село Легедзине, що на Черкащині, вже стало легендарним. Кілька років з уст в уста передається історія, що там знімають кіно: просто так, без значного фінансування, власними силами, з акторами, що живуть у місцевих хатах, та інвентарем, який знайшли у місцевих скринях. Аматорська кіностудія «Мальва» — хобі, що стало справою життя Владислава Чабанюка. Ще будучи вчителем історії, він створив при Легедзинській школі кіногурток для занять зі старшокласниками. Згодом клуб за інтересами переріс у справжню кіностудію. За 15 років існування «Мальва» випустила шість ігрових картин, серед яких: «Яничар», «Яблука доспіли», «Ойра».
Тепер на кіностудії знову кипить робота — екранізують «Казку про Чорного Козака» Сашка Лірника. Сюжет оповіді класичний, проте нагадує нам про цінності, які прийнято називати вічними, але які ми дещо забули: це любов, проста і чиста, праця, яка винагороджується, відданість своїм людям. Владислав Чабанюк, який за роки роботи на кіностудії вже добре освоїв професію режисера, каже, що довелося підсилити сценарій драматургічно, додати більше лірики і дійових осіб. Оскільки «Мальва» — народна, тобто небюджетна кіностудія, то до проекту залучають людей доброї волі. «Ми шукали акторів, художників, гримерів, звукооператорів, монтажерів — весь персонал, який може працювати, так би мовити, «на шару», — зізнається режисер. Але якщо раніше Чабанюку дійсно доводилося підшуковувати команду, то тепер добровольці самі їдуть у Легедзине. Так, до речі, режисер познайомився із Сашком Лірником: той чув про диво–студію й вирішив якось приїхати–подивитися й заодно порозказувати свої казки. А за рік уже визрів сценарій і почалися зйомки «Казки», які триватимуть до зими.
Завдяки цьому проекту «Мальва» стала мобільнішого: знімають не тільки в Легедзиному, а й у Моринцях, біля Умані, на хуторі Вереміївка — там, де натура дозволяє відтворити історичний контекст. Через це, а також тому що адміністрація вирішила закупити дорожчу, якіснішу техніку, зріс кошторис зйомок. Якщо раніше на «Мальві» можна було зробити картину за кілька тисяч гривень, то «Казка про Чорного Козака», за приблизними підрахунками, обійдеться у 70 тисяч гривень. «Проект спонсорували звичайні люди. Хочеться подякувати Володимиру Мовчану, Миколі Гордію. Також фінансову допомогу пообіцяв міністр культури Василь Вовкун, який відвідував заповідник», — Владислав Чабанюк ще є й директором Національного заповідника «Трипільська культура». Проте, запевняє він, адміністративна робота жодним чином не допомагає його хобі: людей притягує сама ідея.
Можливо, для декого термін «аматорська» звучить не надто серйозно, але до справи тут підходять цілком відповідально і, що головне, креативно. Так, у «Казці» задіяно учасників гурту «Гуляйгород», обіцяє бути «Даха–Браха». Батальні сцени відтворює київський історичний клуб «Росичі», за грим відповідає професійна школа під керівництвом Алли Чурі. І якщо головну роль вдови Ганни виконує акторка за фахом Марина Юрчак, то Чорного Козака грає козак у миру (зі справжнім оселедцем і характерним поглядом) Василь Середенко, відомий як керівник проекту «Козацька чайка «Пресвята Покрова».
«Це все чудово, — подумає читач і додасть: Але де ми зможемо побачити це кіно?». Владислав Чабанюк каже, що так далеко вони ще не загадували, хоча, звісно, планують виходити на телеканали. А от прем’єру в Будинку кіно знімальна група «Казки про Чорного Козака» обіцяє напевно.
(c) УМ