Земляк письменника Сашко Положинський про "Волинь" Уласа Самчука
“ВОЛИНЬ”
Прочитав, нарешті! А перед тим було – “знайшов, нарешті”!
Колись читав першу книгу цієї трилогії Уласа Самчука – “Куди Тече Та Річка”. Дуже мені вона сподобалася, але продовження чомусь ніде не міг знайти. Не те, щоб я дуже наполегливо шукав, але під час моїх численних відвідин книжкових магазинів та ярмарків якось на очі не траплялося.
І ось випадково придбав в Івано-Франківську! Вся трилогія в одній книжці! Автора люблю дуже. А назва яка – рідна – “Волинь”! Щоправда, обгортка м’яка – я такі не дуже люблю, але вибирати в даній ситуації якось не випадало.
Почав читати при першій можливості. Читав, як то кажуть, запоєм. Не міг відірватися. І ж, ніби, якогось закрученого сюжету немає, ні якихось особливих інтриг, пригод, авантюр… Ні, є цього всього потрошки – але не більше, ніж у звичайному житті. Все так якось дуже правдиво, живо, вистраждано…
Це книжка про життя. Українське життя перших десятиліть минулого століття. Про його плин і літ, про його тління та спалахи, про його проблеми, болі, сподівання, радості. Про те, як невеликий шматок великої Росії, приспаний своїми багаторічними щоденними турботами, раптом почав оживати. Як усвідомив себе чимось трохи інакшим. Як дізнався, що є частиною чогось іншого – не Росії, а України. Як це усвідомлення раптом почало шарпати, крутити, здіймати, окрилювати. Як било і рвало, як ховалося і відмовчувалося, як боролося та осявало…
Це книжка про землю. Про рідну. Дорогу. Життєдайну. Зберігаючу. Вбивчу. Оживляючу. Землю. Це вона тримає на собі наш народ столлітями. Це вона ховає в собі його коріння. Це вона народжує нащадків та забирає предків. Це вона дає сили і радість, і працю, і натхнення, і мудрість, і добробут, і життя. Але не дає так просто, задарма. Дуже багато вимагає навзамін. І часто та ціна є для окремих людей та для цілого народу надто високою. Вищою за життя…
Це книга про війну. Про маленьку щоденну війну за існування. Про битву за свою родину, за своїх жінок та дітей, за своє та їхнє майбутнє, за свій народ і за свою землю. А ще – про війну іншу. Стократ більшу і страшнішу, і нещаднішу, і від того ще більш безглузду. Бо раптом розумієш – хто б у війні не переміг, переможця у ній все одно немає…
А ще це книга про мудрість. Про просту життєву мудрість звичайної працьовитої людини. Про її бажання бути господарем на своїй землі та у своїй хаті. Про її вміння легко збагнути державні чи навіть планетарні проблеми з точки зору свого власного життєвого досвіду. Про її бездоганну інтуїцію та непомильні пророцтва. Але й про помилки. На яких вчишся, але часто – надто пізно…
А ще вона – про любов і дружбу, про силу і завзяття, про підступи та розчарування, про сльози та сміх. І ще про владу. Сучасну владу в сучасній Україні. Так-так, не дивуйтеся, у нас знову все так само, як і було колись, і в усьому цьому знову винні тільки ми самі. Але не лякайтеся, бо, як сказано у написаному, “брехлива та злочинна влада не може існувати вічно”. І якщо повірити всьому, що написано там, то лишилося вже менше, ніж десять літ. Наскільки менше – це вже залежить від нас…
А поки – рекомендую!
Улас Самчук. “Куди Тече Та Річка” + “Війна І Революція” + “Батько І Син” = “Волинь”.
Джерело: офіційний сайт Сашка Положинського
Anonymous
Догори