Олександр Олесь, Поезії. Кн.V (1917) [djvu]

докладніше

Олександр Олесь (справжнє призвіще автора - Кандиба) народився в чумацько-селянській сім’ї.
Батько його загинув, коли йому було 11 років.
У віці 15 років (1893) Олександр Олесь вступив до хліборобської школи у містечку Дергачі
неподалік від Харкова. Навчаючись там, уже тоді видає рукописний журнал «Комета».
Ставши вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром
через матеріальні нестатки Олесь змушений був залишити його.
1903 Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту.
Визначальним фактом у житті Олександра Олеся стала поїздка на відкриття пам’ятника І.П.
Котляревському в Полтаві. В цей час він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським,
Лесею Українкою.
Влітку 1907 року під час поїздки до Криму Олесь уклав першу книгу «З журбою радість обнялась».
1909 року вийшла друком збірка «Поезії» (поет мав намір її назвати «Будь мечем моїм»), 1911-го
— третя збірка «Поезії».
Олесь подорожував Гуцульщиною в 1912 році, 1913 року відвідав Італію.
Не набувши чітких політичних оріентирів, Олесь після Жовтневого більшовицького перевороту 1917 року,
опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Після еміграції за кордон
оселяється і періодично живе в таких містах, як Будапешт, Відень, Берлін, Прага. Олесь видає за
кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною.
22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі як одержав повідомлення про загибель
сина Олега Ольжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.