Нечуй-Левицький І. Вибране. Твори в десяти томах [у 10т.] (1965-1968) [djvu] | Оцифровано Гуртом
Мова: українська
Опис:Друкуватися почав 1868 року («Дві московки»). Автор антикріпосницької повісті «Микола Джеря» (1876 року), повістей: «Бурлачка» (1878 року) — про життя заробітчан, «Хмари» (1874 року), «Над Чорним морем» (1893 року) — про діяльність української інтелігенції.
Нечую-Левицькому належать гумористично-сатиричні твори «Кайдашева сім'я» (1879 року), «Старосвітські батюшки та матушки» (1881 року), «Афонський пройдисвіт» (1890 року).ПродовженняНечуй-Левицький виступав і як драматург (комедія «На кожум'яках», історичної драми «Маруся Богуславка», «В диму та в полум'ї» (1875 року) тощо, етнограф-фольклорист («Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868—1871 рр.), «Українські гумористи й штукарі» (1890 року) та лінгвіст «Сучасна часописна мова в Україні» (1907 року); «Граматика української мови» в 2-х ч. (1914 року) тощо.
Іван Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози. Створивши ряд високохудожніх соціально-побутових оповідань та повістей, зообразивши в них тяжке життя українського народу другої половини XIX століття, показавши життя селянства й заробітчан, злиднями гнаних з рідних осель на фабрики та рибні промисли, І. Нечуй-Левицький увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами. На відміну від своїх попередників — Квітки-Основ'яненка та Марка Вовчка, він докладніше розробляв характери, повніше висвітлював соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях з соціальними умовами. У пореформений час ускладнювалися суспільні взаємини, виникали нові конфлікти між основними верствами населення. Розвиток капіталізму, пролетаризація селянства, яке заповнювало міста, зумовлювали появу нового типу спролетаризованого селянина та нові суспільні умови його життя в місті. Одне слово, нові умови вимагали появи нових видів і жанрів, які б могли глибше й достеменніше охопити усю складність і розмаїття проявів тогочасного життя.
Іван Нечуй-Левицький 1892 р.
Івана Нечуя-Левицького покликали до письменницької праці муза Шевченка, романи Тургенєва, повісті Гоголя і статті Писарєва. Надто ж поезія Шевченка, з якою він уперше познайомився в журналі «Основа» 1861 року і для якого вперше почав писати оповідання. Але журнал незабаром перестав виходити, і його задум залишився нездійсненим. У цьому невиданому оповіданні він вустами свого героя заявив: „Буду писати вірші, складу віршами книгу, таку, як «Катерина»… Напишу про діда Хтодося… про нещасних, прибитих долею… Про них! Про них!“ Це була програма, над якою він працював ціле своє життя. Суспільно-політичні погляди та естетичні смаки Нечуя-Левицького формувалися у 60—70-х роках, в умовах жорстокої реакції і національного гноблення, коли діяв Валуєвський циркуляр про заборону українського слова. Водночас у ті часи інтенсивно розвивався капіталізм, виникають нові суспільно-економічні відносини і суперечності. Реформа 1861 року, формально скасувавши кріпацтво, не полегшила життя селянства, яке страждало від орендарів, промисловців, посесорів. Щоб прогодувати сім'ї, тисячі людей мандрують Росією в пошуках заробітків, скрізь стикаючись із свавіллям чиновників та промисловців, нової буржуазії, яка, так само як і поміщики, гнітила народ.
В роки навчання в духовній семінарії І. Нечуй-Левицький у полеміках із студентами виробляв свої стійкі національні погляди на розвиток української нації та культури. Царський уряд устами Валуєва проголосив, що «ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може». Здійснювалися широкі заходи з русифікації населення, заборони книжок та навчання рідною мовою, заборонялася діяльність українських культурних товариств. Нечуй-Левицький, не маючи змоги друкувати свої твори українською мовою на Наддніпрянщині, скориставшись допомогою П.Куліша, публікує у львівському журналі «Правда» статтю «Сьогочасне літературне спрямування» (1878), у якій гостро виступив проти шовіністичної політики російського уряду та деяких російських письменників. Пізніше, 1891 року, у статті «Українство на літературних позвах з Московщиною» він з ще більшою гостротою висловив протест проти гноблення українського народу царизмом.
Естетичні погляди І.Нечуя-Левицького, окрім творів красного письменства, формувалися під відчутним впливом народної творчості. І.Франко вважав письменника найвиразнішим представником реалістичної школи. У статті «Сьогочасне літературне спрямування» основними принципами української літератури Нечуй-Левицький проголошує «реальність, народність та національність». Як реаліст, він орієнтувався на осмислення високих життєвих ідеалів і краси життя. Він виступав проти натуралізму, вимагав не копіювати, а узагальнювати явища життя, надихати їх художньою правдою. Письменник орієнтувався на свого вчителя Т. Шевченка, який, поклавши в основу своєї творчості народну пісню, «зумів повести народний епос в щиро народному дусі».
Надгробок Івана Нечуй-Левицького на Байковому цвинтарі в Києві
Меморіальна дошка в Києві, вул. Пушкінська, 19
Свої погляди на народну творчість Нечуй-Левицький виклав у праці «Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868), яка й нині є корисним дослідженням у галузі української міфології. В ній письменник аналізує перекази, приказки, вірші, в яких відбито соціальні конфлікти й суперечності в гущі українського народу. Добре знаючи закулісні сторони церковного життя, він гостро критикує в цій праці вияви відступу від християнської моралі та благочестя в середовищі священнослужителів. За півстоліття творчої діяльності І. Нечуй-Левицький написав понад п'ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п'єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей. Його повісті «Причепа», «Гориславська ніч», «Дві московки», «Хмари», як згадував І. Франко, «читала вся Мала Русь з великою вподобою». А повісті «Кайдашева сім'я» та «Микола Джеря» й нині залишаються серед найкращих творінь української літератури.
«Українська жизнь, — писав Нечуй-Левицький, — то непочатий рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки ще жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі». Розквіт творчості письменника припадає на другу половину 70-х — початок 80-х років, коли вийшли його оповіді з народного життя «Микола Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева сім'я», «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі», «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». У цих справжніх літературних перлинах письменник виявив велику майстерність у змалюванні народних характерів.
Своєрідною рисою стилю Нечуя-Левицького є тонке поєднання реалістичної конкретності описів, великої уваги до деталей портретів та особистісних характеристик, побуту, обставин праці, особливостей мови та поведінки персонажів з живописною образністю, емоційністю, тяжінням до яскравих епітетів. Усе це разом ставить твори українського прозаїка в один ряд з творами кращих тогочасних російських та західноєвропейських письменників і виводить українське письменство за межі побутовизму та етнографізму минулої, дошевченківської доби. Однією з питомих рис творчого стилю письменника є його тонкий гумор у так званих антиклерикальних творах. У них, особливо в «Афонському пройдисвіті», він виявляє близькість своїх поглядів до гоголівських, до естетики української байки Григорія Сковороди та Євгена Гребінки. Його сміх і сатира зумовлені життєвими конфліктами й ніколи не мали на меті образу гідності людини, а навпаки, вселяли оптимізм і надію на краще життя.
« …се переважно буденна мова українського простолюддя, проста, без сліду афектації, але проте багата, колоритна і повна тої природної грації, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим змістом. З огляду на високоартистичне змалювання селянського життя і добру композицію повість належить до найкращих оздоб українського письменства. »
— Іван Франко про повість «Кайдашева сім'я» Том 2: Прозові твори (1965) (djvu) | Оцифровано ГуртомМова: українська Опис:Особливої актуальності набула нині потреба нового прочитання та ґрунтовного кваліфікованого аналізу художнього доробку письменників, які творили в період 70-90-х років XIX століття. Це стосується творів на тему інтелігенції, які потребують переосмислення та докладного вивчення. Потребує цього й багатогранна творчість одного з найвидатніших митців XIX століття - Івана Семеновича Нечуя-Левицького.Автор: Нечуй-Левицький Іван Семенович Місце видання: Київ Видавництво: Наукова Думка Формат: djvu Зміст:ПереглянутиХмари
Запорожці
Додатки
Повість про те як мужик харчував двох генералів
Дикий Пан
Примітки
Список ілюстрацій 404
Джерело: balik2 + taras1994 книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"
Том 3: Прозові твори (1965) (djvu) | Оцифровано ГуртомМова: українська Опис:«Кайдаше́ва сім'я́» — реалістична соціально-побутова повість українського письменника Івана Семеновича Нечуя-Левицького, написана 1878 року. У творі на матеріалі повсякденного життя селянства розкриваються деякі риси вдачі українського народу, його індивідуалізм, прагнення жити окремим, самостійним життям. Про популярність повісті свідчить велика кількість її перевидань і перекладів іншими мовами. Те, що сталося з родиною Кайдашів, можна назвати моральною катастрофою.Автор: Нечуй-Левицький Іван Семенович Місце видання: Київ Видавництво: Наукова Думка Формат: djvu Зміст:ПереглянутиБаба Параска та Баба Палажка
Бідний думкою багатіє
Микола Джеря
Бурлачка
Кайдашева сім`я
Примітки
Список ілюстрацій 458
Джерело: balik2 + taras1994 книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"
Том 4: Прозові твори (1966) (djvu) | Оцифровано ГуртомМова: українська Опис:У повісті-хроніці І. С. Нечуя-Левицького (1838– 1918) з неперевершеним гумором, іноді навіть карикатурно змальовано життя українського духовенства 20—40-х років минулого століття. Читача захоплюватимуть смішні пригоди і старосвітських, і новітніх батюшок і матушок – численні «гарбузи» Балабухи, «скакання в гречку» його попаді Оле сі, запопадливість у хазяйстві дружини Харитона Моссаковського. Глузуючи з духовенства, письменник з теплою симпатією показав народ, його побут, його несміливі спр оби протесту проти різних знущань.Автор: Нечуй-Левицький Іван Семенович Місце видання: Київ Видавництво: Наукова Думка Формат: djvu Зміст:ПереглянутиШевченкова Могила
Приятелі
Старосвітскі батюшки та матушки
Чортяча спокуса
В карпатах (з мандрівки в горах)
Примітки
Список ілюстрацій 412
Джерело: balik2 + taras1994 книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"
Том 5: Прозові твори (1966) (djvu) | Оцифровано ГуртомМова: українська Опис: Письменник, в творі Афонський Пройдисвіт, показав, що житейська суєта, прагнення нагромадження грошей не поминули не лише панотців, а навіть монахів. Сміливо викрив лицемірство, грошолюбство, аморальність, кар’єризм. Головними героями – є доля 4-х чорноризців. Автор знайомить нас зі ще одним пройдисвітом – Капронідосом. Автор вимальовує 4-х отців – о.Паладій, о.Ісакій, о.Єремія, о.Тарасій. Паладій – найбільше гостро розкрито суть релігії. У минулому був священиком, аристократ з багатої парафії, володіє великим господарством, брав велику плату, вирішує стати архієреєм. Ісакій та Єремія – з бідного населення, ставши ченцями, теж починають обирати народ. Тарасій – бурсак, москаль, братається з купцями, не відмовляється пиячити з міщанами. У автора відчутна еволюція в показі духовенства, яка виявляється у переході від гумористичного способу зображення до сатиричного.Автор: Нечуй-Левицький Іван Семенович Місце видання: Київ Видавництво: Наукова Думка Формат: djvu Зміст:ПереглянутиНевинна
Дрегочин та остріг
Цап та баран
Дрібна рибка
Два брати
Пропащі
Над Чорним Морем
Афонський пройдисвіт
Українські гумористи та штукарі 466
Джерело: balik2 + taras1994 книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"
Том 6: Прозові твори (1966) (djvu) | Оцифровано ГуртомМова: українська Опис:Повість «Не той став» про долю дивакуватого хлопця Романа, котрий одружився з коханою Соломією… От тільки Соломія дивно загинула: чи то нещасний випадок, чи то свідомо пішла на смерть. Прірва лежить між початком взаємин закоханих молодих людей і самотністю сумного молодого вдівця з малими дітьми… Що ж сталося? Читайте в повісті.Автор: Нечуй-Левицький Іван Семенович Місце видання: Київ Видавництво: Наукова Думка Формат: djvu Зміст:ПереглянутиНавіжена
Вітрогон
Скривджені і нескривджені
Поміж ворогами
Не той став
Сокільскька Гора
Старі Гультяї
Примітки
Список ілюстрацій 476
Джерело: balik2 + taras1994 книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"
Том 7: Прозові твори (1966) (djvu) | Оцифровано ГуртомМова: українська Опис:Роман висвітлює історичні події середини XVII ст., коли досі могутня Річ Посполита, поширюючи соціальний, національний та релігійний гніт на східних територіях, передусім на Україні, викликала там рішучий опір народних мас. Повстання Северина Наливайка, Якова Остряниці віщували наближення всенародної Визвольної війни 1648 р., яка захитала підвалини Польської держави. Численні магнати прагнули вогнем і мечем закріпити своє панування, а Україна ХУІ-ХУП ст. була об'єктом стратегічних інтересів різних держав, своєрідним містком між Сходом і Заходом. Проте Нечуя-Левицького вабили не стільки історичні проблеми, скільки створення образу людини.
У центрі роману «Князь Єремія Вишневецький» — образ Єремії «одступника», «перевертня». Крок за кроком, починаючи з дитинства, письменник намагається простежити становлення характеру цієї неординарної постаті. Автор звертає увагу на те, що Єремія з юних літ був сильною особистістю з непокірливою вдачею. Він ніколи не принижувався і за певних умов міг успадкувати славу Байди-Вишневецького. Що ж стало причиною національної зради? Автор: Нечуй-Левицький Іван Семенович Місце видання: Київ Видавництво: Наукова Думка Формат: djvu Зміст:ПереглянутиКнязь Єремія Вишневецький
Живцем поховані
Без Пуття
Роковий Український ярмарок
Київські прохачі
Примітки
Список ілюстрацій 474
Джерело: balik2 + taras1994 книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"
Том 8: Прозові твори (1967) (djvu) | Оцифровано ГуртомМова: українська Опис:«Хрестини» є натуралістичною замальовкою про життя, хрестини та смерть маленької дитинки. Свято і горе, сп'яніння і сльози... Один день, чи то пак одна ніч, яка повністю змінила долю цілої родини. Оповідання «Ніч на Дніпрі» написане 1906 року. Це чудовий взірець пейзажної лірики... і не тільки. Автор: Нечуй-Левицький Іван Семенович Місце видання: Київ Видавництво: Наукова Думка Формат: djvu Зміст:ПереглянутиНа гастролях в Микитянах
Гастролі
Ніч на Дніпрі
Хрестини
Біда бабі Парасці Гришсі
Біда бабі Палажці Солов`їсі
Дві милі
Апокаліпсична картина Києва
Неоднаковими стежками
Примітки
Список ілюстрацій 502
Джерело: balik2 + taras1994 книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"
Том 9: Прозові твори. Драматичні твори (1967) (djvu) | Оцифровано ГуртомМова: українська Опис:Образи минулого України Нечуй-Левицький відтворював і в драматичних творах (“Маруся Богуславка”, 1875; “В диму та полум'ї”, 1911). Історичній темі письменник присвятив драми “Маруся Богуславка”, “В диму та полум,ї”, повісті “Князь Єремія Вишневецький”, “Гетьман Іван Виговський” та ін. У них відображено героїчне минуле нашого народу, його боротьбу проти польської шляхти і турецьких завойовників.Автор: Нечуй-Левицький Іван Семенович Місце видання: Київ Видавництво: Наукова Думка Формат: djvu Зміст:ПереглянутиПрозові твори
Дивовижні похорони
Вольне кохання
Телеграма до ГрицькаБинди
Вечір на Владимирській горі
Шкодливе ягня
Сільська старшина бенкетує
Жовті гуси
Кохання з притичинами
Мар`яна Погребнячка й Бейліс
Драматичні Твори
Маруся Богуславка
На кожум`яках
Голодному й опеньки м`ясо
В диму та полум`ї
Попались
Прозові сюжети, Начерки
Забудько
Ласий до меду парубок
Піддурив фершала-масажиста
Призва запасних москалів
Неслухняна жінка
Єврейський Скнеря
Додаток
Любов з перетичинами (російський переклад)
Список ілюстрацій 486
Джерело: balik2 + taras1994 книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"
Том 10: Біографічні матеріали, статті та рецензії, фольклорні записи, листи (1968) (djvu) | Оцифровано ГуртомМова: українська Опис:Життєпись Івана Левицького (Нечуя), написана ним самим. Я народився 13 падолиста 1838 року в Київській губернії, в Каневському повіті, в містечку Стеблеві, Стеблів лежить недалеко од Дніпра... Автор: Нечуй-Левицький Іван Семенович Місце видання: Київ Видавництво: Наукова Думка Формат: djvu Зміст:ПереглянутиБІОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ 5
ЖИТТЄПИСЬ ІВАНА ЛЕВИЦЬКОГО (НЕЧУЯ), НАПИСАНА 7
НИМ САМИМ ...
УРИВКИ З МОЇХ МЕМУАРІВ ТА ЗГАДОК. В БОГУСЛАВ-
СЬКІМ УЧИЛИЩІ 18
СТАТТІ ТА РЕЦЕНЗІЇ 57
критичний огляд . 59
ОРГАНИ РОСІЙСЬКИХ ПАРТІЙ 74
З КИШИНЕВА 118
В КОНЦЕРТІ 120
РОСІЙСЬКА НАРОДНА ШКОЛА НА УКРАЇНІ . . , , 136
ПЕДАГОГІЧНА ПРОЯВА В РОСІЙСЬКІЙ НАРОДНІЙ ШКОЛІ 144
МАРІЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКА, УКРАЇНСЬКА АРТИСТКА . . 148
ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД НАЙНОВІШОЇ РУСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 161
СОРОК П’ЯТІ РОКОВИНИ СМЕРТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 169
УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ . . 171
«ДЕ ЛЮДЕ —ТАМ І ЛИХО* 181
УКРАЇНСЬКА ДЕКАДЕНТЩИНА 187
фольклорні записи 223
ЧЕРКЕСИ ВИМОЛИЛИ В БОГА ДОЩУ НА 10 КАРБОВАНЦІВ 225
[ПІСНІЇ ... 226
ПІСНІ-АКРОСТИХИ 230
НАРОДНІ СЛОВА 237
листи 253
1872
1. До Павла Житецького. 23 квітня 1872 р. 255
1873
2. До управи Ставропігійської друкарні. 26 січня 1873 р. 256
582 1874
3. До Миколи Лисенка. 1 липня 1874 р. 256
1875
4. До Володимира Барвінського. 22 лютого 1875 р. 258
5. До Володимира Барвінського. 29 серпня 1875 р. 259
1876
6. До Олександра Кониського. 1 травня 1876 р. 260
7. До Олександра Кониського. 18 травня 1876 р. 270
8. До Олексія Антеповича. З червня 1876 р* 271
1879
9. До Володимира Барвінського. 1 березня 1879 р. 274
10. До Володимира Барвінського. 26 вересня 1879 р. 275
11. До Михайла Комарова. 13 жовтня 1879 р. 276
1880
12. До Володимира Барвінського. 16 січня 1880 р. 278
13. До Володимира Барвінського. 27 жовтня 1880 р. 280
14. До Павла Житецького. 25 грудня 1880 р. 281
15. До Миколи Костомарова, 26 грудня 1880 р. 283
1881
16. До Олександра Кониського. 10 січня 1881 р. 285
17. До Івана Белея. 6 квітня 1881 р. . 286
18. До Бориса Грінченка. 21 червня 1881 р. 287
19. До Івана Белея. 23 червня 1881 р. . 288
20. До Бориса Грінченка. 22 серпня 1881 р. 288
21. До Бориса Грінченка. 15 жовтня 1881 р. 290
1882
22. До Павла Житецького. 29 січня 1882 р. 290
23. До Бориса Грінченка. 28 лютого 1882 р. 291
1884
24. До Михайла Комарова. 21 лютого 1884 р. 291
25. До Івана Франка. 5 серпня 1884 р. . . 292
26. До Олександра Кониського. 16 вересня 1884 р. 294
27. До Михайла Грушевського. 7 жовтня 1884 р. 295
28. До Михайла Грушевського. 30 листопада 1884 р. 296
1885
29. До Михайла Грушевського. 12 березня 1885 р. 297
30. До Олександра Кониського. 23 травня 1885 р. 298
31. До Михайла Грушевського. 9 червня 1885 р. 300
32. До Івана Белея. 29 червня 1885 р. . 301
33. До Михайла Грушевського. 17 серпня 1885 р. 301
583
1886
34. До Михайла Грушсвського. 7 січня 1886 р. 303
35. До Івана Белея. 8 січня 1886 р. 304
36. До Івана Белея. . . 305
37. До Івана Белея. 14 січня 1886 р. 305
38. До, Івана Белея. 21 березня 1886 р. . 306
39. До Михайла Грушевського. 4 квітня 1886 р. 307
40. До Івана Белея. 23 травня 1886 р. 308
1889
41. До Івана Белея. 24 березня 1889 р. 310
1890
42. До Івана Белея. 23 січня 1890 р. 313
43. До Івана Белея. 21 лютого 1890 р. 316
44. До Івана Белея. 12 березня 1890 р. 318
45. До Івана Белея. 24 березня 1890 р. 321
46. До Василя Лукича. 17 квітня 1890 р. 324
47. До Омеляна Огоновського. 24 липня 1890 р. 325
48. До Омеляна Огоновського. 9 серпня 1890 р. 331
49. До Василя Лукича, 6 листопада 1890 р. 332
1891
50. До Євгена Ківлицького. 6 березня 1891 р. 333
1892
51. До Івана Белея. 22 лютого 1892 р. 333
52. До Василя Лукича. 2 липня 1892 р. 333
53. До Василя Лукича. 12 жовтня 1892 р. 334
54. До Василя Лукича. 24 листопада 1892 р. 335
1893
55. До Василя Лукича. 27 лютого 1893 р. 336
56. До Наталії Кобринської. 12 квітня 1893 р. 338
57. До Василя Лукича. 2 травня 1893 р. 340
58. До Василя Лукича. 28 жовтня 1893 р. . 340
59. До Василя Лукича. 27 листопада 1893 р. 342
60. До Василя Лукича. 20 грудня 1893 р. 343
1894
61. До Михайла Грушевського. 2 листопада 1894 р. 344
62. До Василя Лукича. 29 листопада 1894 р. 345
63. До Михайла Комарова. 10 грудня 1894 р. 345
1896
64. До Бориса Грінченка. 22 січня 1896 р. 347
1897
65. До Бориса Грінченка. 22 квітня 1897 р. 347
584
1898
66. До Михайла Грушевського. 12 січня 1898 р. 348
67. До Михайла Грушевського. З березня 1898 р. 349
68. До Наталії Кобринської. 8 грудня 1898 р. 351
1899
69. До Михайла Грушевського* 14 січня 1899 р. 353
70. До Петра Стебницького. 21 лютого 1899 р. 356
71. До Петра Стебницького. 15 березня 1899 р. 357
72. До Михайла Грушевського. 22 березня 1899 р. 358
73. До Петра Стебницького. 29 березня 1899 р. 359
74. До Михайла Грушевського. 12 травня 1899 р. 361
75. До Михайла Грушевського. 12 липня 1899 р. 362
1900
76. До Наталії Кобринської. 5 липня 1900 р. 363
77. До Наталії Кобринської. 25 вересня 1900 р. 366
78. До Михайла Грушевського. 11 грудня 1900 р. 369
1901
79. До Бориса Грінченка. 24 лютого 1901 р. 372
80. До Івана Пулюя. 14 травня 1901 р. 373
81. До Івана Пулюя. 27 травня 1901 р. 374
82. До Івана Пулюя. 8 червня 1901 р. 376
83. До Івана Пулюя. 20 червня 1901 р. 377
84. До Івана Пулюя. 23 червня 1901 р. 378
85. До Бориса Грінченка. 24 червня 1901 р. 380
86. До Івана Пулюя. 2 липня 1901 р. 382
87. До Бориса Грінченка. 11 липня 1901 р. 383
88. До Бориса Грінченка. 15 липня 1901 р. 385
89. До Івана Пулюя. 18 липня 1901 р. 387
90. До Ганни Барвінок. 19 липня 1901 р. . 389
91. До Степана Мишковського. 5 грудня 1901 р. 389
1902
92. До Іоїля Руденка. 23 січня 1902 р. 390
93. До Івана Белея. 28 січня 1902 р. 391
94. До Івана Пулюя. 8 лютого 1902 р. 392
95. До Бориса Грінченка. 10 лютого 1902 р. 393
96. До Івана Белея. 26 лютого 1902 р. 394
97. До Бориса Грінченка. 26 лютого 1902 р. . 396
98. До Михайла Грушевського. 28 лютого 1902 р. 397
99. До Бориса Грінченка. 12 березня 1902 р. 398
1903
100. До Михайла Коцюбинського. 20 січня 1903 р. 399
101. До Івана Пулюя. 26 січня 1903 р. . . 402
102. До Михайла Коцюбинського. 21 квітня 1903 р. 404
103. До Михайла Коцюбинського. 1 червня 1903 р. 407
585
1904
104. До Михайла Грушевського. 21 січня 1904 р. 407
105. До Івана Пулюя. 27 січня 1904 р. 409
106. До Івана Франка. 13 березня 1904 р. 410
107. До Бориса Грінченка. 26 березня 1904 р. 410
108. До Ганни Барвінок. 22 квітня 1904 р. 411
109. До Михайла Грушевського. 31 травня 1904 р. 413
110. До Бориса Грінченка. 10 червня 1904 р. 423
111. До Михайла Грушевського. 2 червня 1904 р. 423
112. До Івана Луценка. 17 липня 1904 р. . 424
113. До Михайла Комарова. 7 листопада 1904 р. 426
114. До Івана Пулюя. 25 листопада 1904 р. 429
1905
115. До Бориса Грінченка. 27 січня 1905 р. 431
116. До Михайла Грушевського. ЗО січня 1905 р. 431
117. До Петра Стебницького. 7 лютого 1905 р. 432
118. До Івана Пулюя. 18 лютого 1905 р. . . 438
119. До Михайла Грушевського. 22 лютого 1905 р. 440
120. До Бориса Грінченка. 25 лютого 1905 р. 442
121. До Івана Пулюя. 9 квітня 1905 р. 442
122. До Івана Стешенка. 13 квітня 1905 р. 444
123. До Петра Стебницького. З травня 1905 р. . 444
124. До Михайла Грушевського. 22 травня 1905 р. 447
125. До Михайла Грушевського. 28 травня 1905 р. 448
126. До Петра Стебницького. 21 вересня 1905 р. 449
127. До Бориса Грінченка. 16 листопада 1905 р. 456
128. До Панаса Мирного. 23 грудня 1905 р. 457
1906
129. До Петра Стебницького. 2 січня 1906 р. 459
130. До Ганни Барвінок. 11 січня 1906 р. 461
131. До Михайла Грушевського. 26 березня 1906 р. 462
132. До Михайла Коцюбинського. 10 квітня 1906 р. 463
133. До Івана Луценка. 19 квітня 1906 р. 466
134. До Павла Житецького. 26 квітня 1906 р. 467
135. До Івана Луценка. 6 жовтня 1906 р. 467
1907
136. До Михайла Лободовського. 13 квітня 1907 р. 468
137. До Михайла Лободовського. 29 травня 1907 р. .471
138. До Британського біблійного товариства. [Жовтень]
1907 р 473
139. До Олексія Радзієвського. [Жовтень 1907 р.] 474
140. До Володимира Данилова [1907 р.] 475
1908
141. До Марії Заньковецької. 21 січня 1908 р. 476
142. До Михайла Лободовського. 28 квітня 1908 р. 476
143. До Михайла Лободовського. 7 червня 1908 р. 478
144. До Ганни Барвінок. 2 липня 1908 р. 478
586
1909
145. До Євгена Чикаленка [Вересень 1909 р.] 481
1910
146. До Марії Грінченко. 28 червня 1910 р. . 483
147. До Володимира Гнатюка. 5 листопада 1910 р. 484
148. До Миколи Венгжина. 17 листопада 1910 р. 485
1911
149. До Михайла Лободовського. 27 січня 1911 р. 487
150. До Михайла Комарова. 25 жовтня 1911 р. 487
ґ
1912
151. До Ростислава Заклинського. 19 червня 1912 р. 489
1913
152. До Михайла Коцюбинського. 9 січня 1913 р. 490
153. До Михайла Лободовського. 25 березня 1913 р. 490
154. До Єлисея Трегубова. 16 листопада 1913 р. 491
1914
155. До Українського наукового товариства. 2 лютого
1914 р. 492
1915
156. До Олександра Барвінського. 26 січня 1915 р. 492
157. До Григорія Саливона. 18 лютого 1915 р. 493
158. До Дмитра Лисиченка. 19 березня 1915 р. 494
159. До Леоніда Жебуньова. 16 квітня 1915 р. . 494
160. До Михайла Лободовського. 21 травня 1915 р. 496
161. До Іллі Шрага. 13 червня 1915 р. 497
162. До Іллі Шрага. 23 червня 1915 р. 500
163. До Іллі Шрага. 15 липня 1915 р. 502
164. До Єлисея Трегубова [1915 р.] 502
1916
165. До Дмитра Лисиченка. 6 лютого 1916 р. 503
1917
166. До невідомого. [1917 р.] 503
примітки 505
Список ілюстрацій 570
Іменний покажчик 571
Алфавітний покажчик творів І. С. Нечуя-Левицького,
вміщених у виданні 580 595
Джерело: володимирко2 + taras1994 книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"
Місце видання: Київ
Видавництво: Наукова Думка
Формат: djvu
Кількість сторінок: 4068
Джерело: balik2 + taras1994 + володимирко2книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"
Особиста оцінка: 0 - не читав
|
Anonymous
Догори