Івасюк М. Балада про вершника на білому коні (1988) [djvu] | Оцифровано Гуртом
Мова: українська Опис:...У романні «Балада про вершника на білому коні» письменник розгорнув широку панораму боротьби буковинців за кращу долю у другій половині XVII століття і реабілітував народного ватажка Мирона Дитинку, показавши, що це був не «розбійник», як твердили декотрі молдавські літописці, а достеменний лицар з благородними і високими пориваннями, великий і в любові до рідної землі, і в коханні до прекрасної подруги, а згодом і дружини Артемії. ...Роман "Серце не камінь" розповідає про долі людей села Боровичі в перші дні Другої світової війни. "Серце не камінь" вийшов 1978 року. Після 1991-го критики дорікали Івасюкові, що, мовляв, він зробив реверанс комуністам, зобразивши позитивними барвами організаторів колгоспів на Буковині. Можливо, закид справедливий. Хоча ті ж критики до 1991-го писали дещо інше. Але не знаходимо сьогодні, при всій розмаїтості друкованої продукції твору, в якому б із такою силою і майстерністю була зображена шляхетність людських почуттів, повага до особистості, прагнення цієї особистості не лише до власної волі, а й до свободи всіх. library.cv.uaАвтор: Михайло Івасюк Місце видання: Київ Видавництво: Дніпро Формат: djvu Кількість сторінок: 524 Джерело: Книга. Вiдскановано та оцифровано для Гуртом. Особиста оцінка: 9 - дуже сподобалосяПро автора:Народився 25 листопада 1917 р. у невеликому буковинському містечку Кіцмань у сім'ї національно свідомих українців. Батько, Григорій Іванович. Мати, Олександра Василівна, будучи неписьменною, зналася на фольклорі. Освіту здобував у ліцеях Кіцманя та Чернівців, проте за усі ці тринадцять років він жодного дня не навчався по-українськи. Щоправда, блискуче опанував румунську, а з нею — латину, французьку, німецьку, польську мови. Восени 1939 року вступив до університету, проте вже через кілька місяців був відрахований через неспроможність заплатити за навчання. Щоб уникнути загрози опинитися у румунському війську, Михайло переходить румуно-радянський кордон у припрутському селі Завалля, аби продовжити навчання в одному з радянських університетів. Натомість він потрапляє до в'язниці — Станіслав, Львів, Одеса, Харків, Москва. Відбував ув'язнення в гулагівських бараках. Але навіть там Михайло продовжує зростати інтелектуально. Він оволодіває медичними навичками, знайомиться з інтелігентними людьми, серед яких Л. О. Зільбер, рідний брат Веніаміна Каверіна; донька маршала Тухачевського Світлана Михайлівна та інші високоосвічені люди. У цей же період Івасюк навіть збирає власну бібліотеку з півсотні книг, серед яких були твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Павла Тичини. У 1946 р. Івасюк повертається до Кіцманя. Викладає в місцевій десятирічці й сільгоптехнікумі. Водночас вивчає французьку філологію у Чернівецькому університеті, який закінчує у 1949 році. У ці роки більшої ваги набирає його літературна діяльність, переходить до написання прози. У 1964 році розпочинає викладацьку роботу в Чернівецькому університеті на кафедрі української літератури, де передає свої знання з філології студентам упродовж 23-х років (1964—1987 рр.). Спочатку — в ранзі старшого викладача, а після захисту кандидатської дисертації про життя і творчість Сильвестра Яричевського — доцента. Вагомий внесок Михайла Івасюка до літературно-мистецької скарбниці відзначено Літературною премією імені Дмитра Загула (1992) та Літературно-мистецькою премією імені Сидора Воробкевича (1993). Помер Михайло Івасюк 5 лютого 1995 року.Інформація з Вікіпедії. книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"
|