Півень О. Торбина сміху й мішок реготу (1995) [pdf]

Про автора

Олександр Юхимович Півень (16 червня 1872, Павлівська (нині Краснодарський Край, РФ - 7 квітня 1962, Дармштадт, Німеччина)
З дитинства Олександр Півень відчував потяг до літератури. Тут зіграла велику роль його мати, яка дуже рано вивчила сина читати і писати, а, головне, познайомила його ще в дитячому віці з творчістю Тараса Шевченка. Багато віршів Тараса Шевченка малий Сашко знав напам'ять.
Під враженням однієї з вистав театральної групи почав писати власну п'єсу з кубанського життя на "рідній кубанській мові". Зошит потрапив до чужих рук, однак доброзичливих - до рук радника Кубанського обласного правління Володимира Скидана, одного з організаторів українського життя на Кубанщині. Ознайомившись із твором, він відрекомендував Олександра Півня українському етнографу, щирому українцеві Митрофану Дикарєву. Ця зустріч і визначила подальшу долю Олександра Півня. Спочатку за невелику платню він записував для Дикарєва фольклорні матеріали з життя чорноморських козаків, а після його смерті вже самостійно збирав кубанський фольклор.
Перші його публікації з'явились ще за життя Дикарєва, в 1893 - 1894 роках, в етнографічних збірниках Бориса Грінченка, що виходили друком у Чернігові.
В 28 років Олександр Півень разом із дружиною Серафимою та сином повертається в рідну станицю Павлівську, де його обирають станичним отаманом.
Виявив себе на цій посаді Олександр Півень добрим господарем. Під його керівництвом було збудовано двоповерховий будинок, в якому 1901 року урочисто відкрили гімназію. Добився він і дозволу на проведення в Павлівській трьох щорічних великих ярмарків. Завдяки цьому станична скарбниця енергійно наповнювалась. На прибутки побудував отаман і триповерхову олійницю, багато кам'яниць тощо.
Починаючи від 1904 р., Олександр Півень публікує збірники кубанського фольклору у видавництвах Одеси, Києва, Харкова, Москви та Катеринодара. Вони включали в себе як справжні фольклорні записи, так і власні обробки. Перша така збірка вийшла 1904 року в Одесі. П'ятитисячний наклад було розкуплено за три місяці. В тому ж році було віддруковано додатковий тираж. Станичні правління, управління відділами, кінні полки, пластунські батальйони і кубанські гарматні частини виписували збірник десятками та сотнями примірників.
До 1920 р., тобто за 16 років, Олександр Півень видав 28 оригінальних збірників. Його книги витримали 25 перевидань. Його вірші поширювалися й у вигляді грамофонних записів.
Під час революційних подій 1917 - 1920-х рр. на Кубані Олександр Півень працював як талановитий пропагандист, закликав "стояти під козацькими прапорами" проти більшовицької навали. Його виступи збирали десятитисячні аудиторії. Та все ж довелось йому шукати пристановища закордоном.
В березні 1920 р. він емігрував до Грузії, потім виїхав до Криму, а звідти - на острів Лемнос в Егейському морі.
Наприкінці 1930-х років Олександр Півень переселяється до Німеччини, присвячує себе філософії і релігії, публікується в таких виданнях як "Кубанський край" та "Козацьке життя".
Помер Олександр Півень у м. Дармштадті в Німеччині 7 квітня 1962 року, не доживши два місяці до свого 90-ліття. На могильній стелі лаконічно зазначено: "Олександр Півень. Поет. Кубанський кобзар".
Через 20 років після смерті в США вийшов друком упорядкований ним двотомник під назвою "Кубанський кобзар".
Сьогодні рід Олександра Півня продовжують онуки: Юрій у Херсоні, Валентин у Петербурзі, Анатолій - на хуторі в Павлівському районі на Кубані.