Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо (1970) [pdf]
Мова: українська
Опис:Мова—така ж давня, як i свiдомiсть, писав Карл Маркс, пiдкреслюючи цим органiчну єднiсть свiдомостi людини й її мови. Вона, як i „безпосередня дiйснiсть думки", як висловився Маркс, є воднораз i великим засобом спiлкування людей, бо „виступає в цiй функцiї для кожної людини тiльки тому, що iснує для iнших". Подiбно до того, як мова кожної людини має iндивiдуальнi риси—з багатою чи бiдною лексикою, з уподобаними словами й зворотами, з простою чи складною будовою речення, так i мова цiлого народу має свої виразнi, тiльки їй притаманнi властивостi, що позначаються не лише певними правилами сполучення звукiв у слова й слiв у речення, а вбирають у себе низку понять. Людина може володiти кiлькома мовами, залежно вiд її здiбностей, нахилiв i прагнень, але найкраще, найдосконалiше людина має володiти, звичайно, рiдною мовою. I це не тiльки тому, що цiєю мовою, засвоївши її змалку, вона користується повсякденно, а й тому, що рiдна мова—це невiд’ємна частка Батькiвщини, голос свого народу й чарiвний iнструмент, на звуки якого вiдгукуються найтоншi й найнiжнiшi струни людської душi. З рiдною мовою мають-бо зв’язок найдорожчi спогади про перше слово, почуте в колисцi з материних уст, затишок батькiвської хати, веселий гомiн дитячого товариства й тихий шелест листя старої верби, пiд якою вперше зустрiвся юнак iз коханою дiвчиною... „Мова народу,—писав вiдомий росiйський педагог-демократ К. Ушинський у статтi „родное слово",—є найкращий, що нiколи не в’яне й вiчно розвиваєтьcя, цвiт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами iсторїї. У мовi одухотворюється ввесь народ i вся його батькiвщина; в нiй перетворюється силою народного духу на думку, на картину й звук небо вiтчизни, її фiзичнi явища, її клiмат, її поля, гори й долини, її лiси й рiчки, її бурi й грози—ввесь той глибокий, сповнений думки й почуття голос рiдної природи, який промовляє так гучно в любовi людини до її iнодi суворої батькiвщини, який висловлюється так яскраво в рiднiй пiснi, в рiдних мелодiях, у вустах народних поетiв". Є мови бiльш й менш розвиненi, є мови, що своїм чарiвним звучанням здобули свiтову славу, та наймилiша й найдорожча для людини—її рiдна мова. Як просто й разом iз тим зворушливо писав про це Тарас Шевченко:
Ну, що б, здавалося, слова...Автор: Антоненко-Давидович Борис Дмитрович
Місце видання: невідоме
Видавництво: невідоме
Формат: pdf
Кількість сторінок: 182 стор.
Офіційний сайт: ---
Джерело: Сайт інформаційного спрямування "Діловод"
Особиста оцінка: 10 - без сумнівів рекомендую всім
|
Догори