Войнаренко О. З гетьманських часів. Спогади самовидця з року 1918 (1950) [DJVU, PDF]| Оцифровано Гуртом

Від якогось часу на скитальщині в Європі зактивізувалися колишні противники Гетьманщини на Україні. У звязку з тим, начеб на команду, почалось ґлорифікування тих, що то зруйнували Гетьманську Державу, а ніякої своєї натомість не вміли створити. І ось знову почалось обкидування болотом найкращої доби з нашої недавної минувщини.
Виходить: не можуть наші соціалісти славити Симона Петлюру, щоб не плюгавити Гетьмана. Сумно, коли воно так. Чи не є це з їх боку спроба заглушити голос злого сумління та вибілити себе від непростимого історичного злочину? Симон Петлюра спокутував свій гріх участи в руїні Гетьманщини боротьбою проти колишніх російських "товаришів" та смертю з їх руки. Та його славословителі нічого не навчились з помилок Петлюри, ані з горя українського народу за останніх трицять літ й остали непоправними.
Переживши вже одну трагедію рідного народу, а глядючи на теперішні герці тих, що завинили руїну з 1918 р. і слідуючих років, ми побоюємося, щоб у майбутньому знову не повторилися сумні часи Директорії та її отаманських героїв. А між тим, від певного часу, оці саме руїнники завзялись і живим словом і пером, на того роду героях виховувати молоде малосвідоме покоління, що виросло під Советами, й тим самим вже тепер, ідеологічно пхають його на той самий шлях, що вже раз привів Україну до Великої Руїни.
Тому, бувши очевидцем і учасником подій на Україні з років 1917-1920, автор оцих спогадів взяв за перо, щоб пригадати старшим, а розповісти молодшим так, як ці події відбувалися, а не так, як це брехливо для особистих і партійних цілей перекручується. Мовчати дальше вважаємо гріхом, бо злу треба протиділати. При цій нагоді кличемо наочних свідків тодішних подій, що брали в них участь як державні мужі, ще живих: професора Дмитра Дорошенка, д-ра Лонгина Цегельського, Сергія Шемета, б. члена Директорії Атанаса Андрієвського та других, дати свідоцтво історичній правді, щоб молоде покоління не збивалося на манівці брехливою, тенденційною і несовістною пропагандою та не брало собі державних руїнників за зразок у державнім будівництві.