Час у Медведевій прозі такий ущільнений, так повільно перетікає, що його навіть фізично відчуваєш. Тому зовсім небезпідставно прозаїк назвав свій тридцятисторінковий твір «Льох» романом.
Людина, що означила епоху коротким і вбивчим словом ЛЬОХ, творила в першу чергу не текст, а саме життя. Слово у Медвідя сповнене такої енергії, якої вистачило б для наповнення багатьох романних структур його ровесників.
Він і далі є патріотом свого етнічного закутка, що не слід ототожнювати з гуманізмом. Полісся, Кодня на Житомирщині,Солом’янка в Києві — це не географія, це яскраві знаки пережитого і підсумків цього пережитого.
У художньому оформленні книжки використані фрагменти робіт Пітера Бройґеля Старшого, Едварда Мунка, Ніколая Свєрчкова, Петра Філонова, Ловіса Корінта, Генрі Мура, Поля Дельво.Зміст
Льох 5
Дівочі грища 29
Зокола 55
На берегах Коденки 93
Село як метафора 121
Пентагон 149
Tacita locatio; tacito consensu 165