VA - Valeri Kikta: Ukrainian Carols And Spring Ritual Songs, Frescos Of St.Sofia Cathedral Of Kiev, Beyond The Verge Of Darkness, Christ Had A Garden (1991) [MP3] | Classic

З буклету

Авторський «почерк» Валерія Кікти впізнається відразу. Основні риси його стилю - яскравий мелодизм, індивідуальна гармонійна мова, ритмічна винахідливість, майстерність інструментування. Він використовує і прийоми сучасної техніки композиції, проте робить це з почуттям міри, підпорядковуючи їх художнім цілям.
Валерій Кікта (р. 1941) - уродженець українського села Володимирівка Донецької області. Його музична освіта почалося в стінах Московського хорового училища, яким керував Л. В. Свєшніков, продовжено в Московській консерваторії по класу композиції, а потім в аспірантурі (за рекомендацією Д. Д. Шостаковича). Велике значення мало багаторічне спілкування з класиком української музики, філософом і вченим С. С. Людкевичем.
Вельми плідним для композитора була співдружність з І. С. Козловським - великим співаком, знавцем і хранителем традицій української культури, одним з перших, хто підтримав талант Кікти публічним виконанням та записами його вокальних творів. Яскраве свідчення тому - що звучить на цьому диску вокально-інструментальний цикл «За гранню темряви» (вірші польської поетеси Я. Контковскої в ​​перекладі В. Татаринова),
Жанровий діапазон творчості композитора охоплює симфонічну, балетну (він - автор десяти балетів!), хорову, камерну інструментальну і вокальну музику, в якій переважають українські мотиви.
Партитура концерту для оркестру «Українські колядки, щедрівки, веснянки» (1967) відзначена особливим блиском оркестровки. Цей твір вперше записаний на радіо в 1968 році в інтерпретації Г. Н. Рождественського, увійшов до репертуару Дрезденської штаатскапелли, з успіхом виконувався в Канаді та США.
Один з найвідоміших творів Кікти - концертна симфонія для арфи з оркестром «Фрески Святої Софії Київської» (1973), в якій втілена художня ідея шедевра давньоруського мистецтва. Жанр симфонії знаходить вираз в глибині концепції, інтенсивності розвитку. Арфі відведена провідна роль. Композитор розкриває різноманітну палітру звучань інструмента, використовує його нові, ще не освоєні можливості. Не випадково цей твір увійшов до репертуару відомих радянських виконавців - О. Ерделі, Т. Тауер, знайшов своїх шанувальників в Канаді та США. Чиказька балетна група «Громовиця» в 1988 році здійснила на музику «Фресок» постановку балету «Поклоніння Тисячоліття».
На закінчення програми звучать Варіації на тему П. І. Чайковського «Був у Христа-немовляти сад» для віолончелі, струнних і синтезатора (1989). Молодому віолончелісту А. Зюмбровскому і оркестру під керуванням Г. Проваторова вдалося тонко розкрити глибокий філософський зміст цього твору, з успіхом виконаного на XI фестивалі «Московська осінь».