«Запорожець за Дунаєм» — опера С. С. Гулака-Артемовського, що є першим твором цього жанру на лібрето українською мовою.
Задум опери
Думка про створення української опери сформувалася у С. Гулака-Артемовського у зв'язку з новими завданнями, що висунуло їх українське мистецтво в ці роки, і відображала загальне прагнення до створення національної культури на народній основі. Кристалізації цього задуму сприяли зв'язки композитора з передовими петербурзькими українськими гуртками й особливо довголітній дружній зв'язок з Т.Шевченком та відомим істориком Костомаровим. Варто зазначити, що й сам Г.Артемовський на цей час вже мав досвід виступу в оперних спектаклях як вокаліст і вже був автором водевілів «Українське весілля» та «Ніч напередодні Іванового дня», де він є, як і в «Запорожці за Дунаєм» автором і слів і музики.
Добираючи сюжет, Гулак-Артемовський намагався насамперед вивести на сцену театру рідні йому образи українського народу, його побут і пісню, привернути до них увагу слухача. Сюжет відсилає до часів, коли після знищення Запорізької Січі московськими військами (1775) частина запорожців втекла до Туреччини. Тут їхня доля складалася тяжко — турецький уряд намагався використати козаків як воєнну силу, спрямовану проти їхньої батьківщини. В 1828 р., під час російсько-турецької війни, частина запорожців, на чолі з отаманом О. Гладким, повернулася в Росію, після чого Задунайська Січ була знищена. Ці події, безсумнівно, послужили джерелом задуму, але автор опери вільно їх переосмислив і переніс у XVIII ст. Лише віддалено, як відгомін, проходять в опері спогаду про знищення Потьомкіним козачої вільності. Зміст опери не в цих трагічних спогадах, а в ідеї любові до Батьківщини, жагучому прагненні запорожців повернутися на Україну.
Сюжет
Дія відбувається в Туреччині наприкінці XVIII - на початку XIX сторіччя. Увертюра до опери написана в традиціях української народно-пісенної мелодики: в ній по черзі звучать теми головних персонажів опери - Одарки, Оксани, Андрія та Івана Карася. (Вікіпедія)