Тимо Айраксинен, автор книжки «Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає» («Видавництво Анетти Антоненко»), пише, що в нас є життєві проекти й життєві процеси. Процес – це прочитати книжку й поговорити про неї з друзями. Проект – це завести книжковий блог, стати літературним оглядачем/оглядачкою й звалити собі на плечі благородну місію культуртрегерства. Кількість читачів, які вирішили потішити в такий спосіб своє еґо й виконати цю поважну місію, не така вже й велика. Літературних оглядачів і критиків – кілька десятків. Літературних блогерів і буктюберів не набагато більше. Для всіх цих людей говорити про книжки – місія. І вона примножує щастя, навіть якщо в матеріалів мало переглядів, коментарі під ними різкі й критичні і т.ін........
Говорити про щастя й не згадати про «хюґе», коли воно стало всесвітньо популярним і відомим поняттям, було б важко. Якщо коротко, це данське слово на позначення добробуту. Це той стан, коли людині добре, затишно, вона почувається захищеною й розслабленою.
Перше, що спадає на думки у зв’язку із «хюґе» – це, звісно, хюґна атмосфера. Коцики, свічки, каміни й какао з маршмелоу. Проте варто відсунути консюмеризм (чи то пак споживацтво) на другий план, а замість того, щоб скуповувати всі хюґні речі, спершу згадати про інші пункти досягнення хюґе. Адже це передовсім ритуал, а вже потім атрибутика. Ну й забігаючи наперед (у передостанній пункт) скажемо: якраз консюмеризм і скуповування свічок та численних красивих теплих шкарпеток щастя не примножує, а дуже навіть навпаки.