Стасюк А., Андрухович Ю. Моя Європа (2005) [djvu, pdf] | Оцифровано Гуртом

З Вікіпедії:

«Моя́ Євро́па» (пол. Moja Europa) — збірка есеїв Юрія Андруховича та Анджея Стасюка, вперше видана польською мовою у травні 2000 року видавництвом «Czarne».
Збірка складається з двох есеїв — «Корабельний щоденник» (автор — Анджей Стасюк) та «Центрально-східна ревізія» (автор — Юрій Андрухович). Обидва твори доповнюють один одного, розкриваючи перед читачем середовище існування мешканців Центральної та Східної Європи, яка немовби балансує між Заходом та Сходом. Зокрема, твір Андруховича робить акцент на часово-історичному вимірі, а Стасюка — на просторово-географічному.
Ідея написання есеїв належить Моніці Шнайдерман — дружині Анджея Стасюка, що очолює видавництво «Czarne». Вона запропонувала обом авторам незалежно один від одного написати два різних твори про час та місце людини у світі.
Українською мовою книга вийшла вперше у 2001 році; 20 вересня того ж року відбулась її презентація у Києві. У 2003 році видавництвом «Suhrkamp» було опубліковано німецькомовне видання книги.
Збірку «Моя Європа» було перевидано українською мовою в 2005 та 2007 роках львівським видавництвом «ВНТЛ-Класика».

Анотація видавництва:

«Моя Європа» — спільний проект Юрія Андруховича (есе «Центрально-східна ревізія») та Анджея Стасюка (есе «Корабельний щоденник»).
Ці «два есеї про найдивнішу частину світу» можна читати як путівник по химерному та загубленому простору Центральної Європи. Два твори доповнюють один одного — «Корабельний щоденник» Стасюка дуже географічний, натомість «Центрально-східна ревізія» Андруховича — це насамперед мандрівка в часі.
Що значить відчувати себе центральноєвропейцем, де межі цього світу? Анджей Стасюк спробував дати визначення центральноєвропейської ідентичності: «От що значить бути центральноєвропейцем: жити між Сходом, який не інував ніколи, і Заходом, який існував аж занадто».

Рецензія Тетяни Дігай, "Друг читача", 2008, № 1:

Два есеї про найдивнішу частину світу поляка і українця під однією обкладинкою. Перед нами тексти не тільки талановитих письменників і досвідчених мандрівників, перед нами роздуми людей, що неподільні з історією своїх країн, що не байдужі до минулого й майбутнього своїх народів і самі є часткою європейської спільноти.
Есей Анджея Стасюка називається «Корабельний щоденник». Це уявна подорож у просторі, про яку автор говорить так: «…я – уродженець мазовецьких низовин – відчував ненастанний протяг… зі сходу на захід і навпаки… що часом набирало метафоричної форми… як вітер історії… чи туди, чи звідти, але завжди крізь нас».
Погляд письменника проникливо зіркий і пильний: « Мапа Європи нагадує таріль з якоюсь стравою. Німецька котлета, вагон російських картопель, французький салат, італійська спаржа, іспанський десерт і британський компот на запивку. Тут і там усе однаково заляпане плямами якихось підлив. Соус угорський, соус чеський, румунське яйце нам’яко, шведсько-норвезький оселедець із хеком на закуску, гірчиця Бенілюксу, польський шпинат, надкушена й покришена грецька скибка – словом, непогана мішанка». Даруйте таку довгу цитату, але це блискуче дотепний портрет перенаселеної частини планети!
Ці дивні лінгвістично-оптичні асоціації автор називає проявами так званої центральноєвропейської хвороби, коли людей «…розсіяно світом для того, щоби нагадувати нам про випадковість нашого існування… Але після людської ступні завжди лишається слід, і тому ми мандруємо все далі й далі у пошуках незайманих земель». «Це звісно, утопія», говорить автор, «просто я шукаю переходів на інший бік фотознімка…мій первісний образ європейської географії нагадує розсипаний вітраж».
Юрій Андрухович назвав свій есей «Центрально-східна ревізія». Тональність цього тексту порівняно інша. Якщо перша подорож – у просторі, то наш автор мандрує більше у часі. На зловісному фоні світових катаклізмів, коли дивовижним режисером людських доль був випадок, задіяна історія роду від прадіда до автобіографії...
Письменник гостро відчуває час, що летить скоріше, ніж йому хотілося б. Але й тут стає в нагоді уява, що більш важлива за реальність, «це не тільки теперішнє, це також минуле, коли не було смерті…це так само майбутнє, звідки я на все це дивлюсь, інакший. Це повнота часів – три в одному…це простір співіснування часу і вічності. І там, де нам це вдається, там, де ми осягаємо…цю повноту, ми, можливо, нарешті стаємо собою».
Європа – перлина планети Земля. І нехай на світовій мапі це всього лише кольорова пляма, але то – мапа, папір, а в нашій уяві, в наших душах завжди була і залишається чудова частина планети із дивовижною природою, неперевершеною архітектурою, мистецтвом. І що найважливіше – Вітчизни наших авторів – Польща й Україна – географічно лежать у її центрі, в «її абсолютному серці»!