Скоропадський П. Спогади/ Література про Українську Державу 1918 р. та Гетьманський рух (1933-2004) [DJVU, PDF]

Історична довідка щодо діяльності Гетьманату П.Скоропадського

Будучи Гетьманом України, Скоропадський доклав чимало зусиль до розбудови і відновлення всього українського, повернення до своїх коренів, бо вбачав силу народу в його духові, адже чим сильніший національний дух народу, тим сильнішим і здоровішим він є. За недовгі сім з половиною місяців було зроблено дуже багато: відкрито курси українознавства для вчителів, утворено національні нижчі школи, відкрито 50 нових українських державних середніх шкіл, засновано два державних українських університети (в Києві та Кам’янець-Подільському) і третій приватний у Полтаві, здійснено українізацію університетів Київського, Харківського і Одеського та Політеху в Києві, засновано Головне Управління Мистецтва і Народної Культури, Український Національний Архів, Бібліотеку, Музей, галерею образів і різьб, національну оперу, драматичний театр, державну капелу, Кобзарську школу, Симфонічну школу, засновано Українську Академію Наук.
В 1917 році, серед війни і розбрату в країні, Павло Скоропадський зумів створити Перший Український Корпус — бачачи силу і організованість українського елементу армії та його патріотизм. Восени цей корпус відстояв Київ проти більшовицької навали. Цієї ж осені українське Вільне Козацтво обрало Скоропадського своїм Отаманом. Пізніше він був змушений відмовитися від командування своїм корпусом — для того, щоб його зберегти. Це сталося через політику Петлюри, який бачив небезпеку в зростаючій популярності Скоропадського, тому саботажем та агітацією намагався цей корпус розвалити. Склавши командування корпусом, Павло Скоропадський займається організацією Української Громади, одним з головних завдань якої є українізація суспільства.
Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв'язки з Німеччиною (яку гетьман навіть встиг відвідати з офіційним візитом у вересні 1918: після подорожі Скоропадського до Німеччини й успішних переговорів з кайзером Вільгельмом II та його урядом, Україна здобула більшу свободу дій у своїй зовнішній політиці, зокрема згоду німців на розбудову регулярної української армії), Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Грузією, Норвегією, Швецією, Іспанією, Голландією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто із 30-ма державами. Також було встановлено політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню (велися навіть переговори про входження цих держав до складу України на федеративних засадах).
... Ось далеко неповний перелік результатів діяльності П.П.Скоропадського... Більше можна дізнатися з пропонованої літератури.
Кінець Другому Гетьманату поклали соціалісти-ліберали під керівництвом В.Винниченка, М.Шаповала та С.Петлюри, які, ввійшовши в домовленість з російськими більшовиками, підняли повстання проти Гетьмана за кілька місяців до того, як за його планом мала бути сформована (через загальний призов) перша українська армія для захисту держави. Самі повстанці, прийшовши до влади, не протримались і двох місяців, їх швидко вигнали радянські більшовицькі війська, і на самостійній Українській державі було поставлено хрест аж до 1991 року. Керівник Січових Стрільців Є.Коновалець, який також виступив проти Гетьмана, потім, вже в еміграції, визнав свою помилку...
Сучасна "демократична" українська історіографія, спотворюючи через замовчування діяльності Скоропадського картину минулого, малює нам як правило таку схему: існувала УНР та Директорія, які проголосили незалежну Україну, а потім зненацька прийшли злі більшовики-москлі і почали терор проти українства. Нібито альтернатив не було. Виявляється, альтернатива була. І якби винниченківці-петлюрівці не запхали ніж у спину молодому гетьманату (а якби ще й мали достатньо здорового глузду помогти йому), то радянські війська були б відбиті (у той час Радянська армія була слабка), без України і українського хліба не існувало б такої великої армії у Совєтів, та й самі Совєти протримались би навіть менше часу.
Так що цілком реальною була ймовірність того , що не було б низки Голодоморів, не було б знищене українське селянство та сільське господарство, не говорячи за культурну трагедію- і ми б зараз могли жити в зовсім іншій країні.
В будь-якому випадку- знання минулого потрібне вже тому, щоб не робити схожих помилок в майбутньому.

В роздачі пропонуються такі праці про Гетьманський рух П.Скоропадського:

1. П.Скоропадський. Спогади. Кінець 1917- грудень 1918, Київ-Філадельфія, 1995.
Мова: українська, російська
Сторінок: 493
Формат: DJVU
2. Самостійник чи федераліст. Правда про Гетьмана Павла Скоропадського, 1935
Мова: українська
Сторінок: 12
Формат: PDF
3. Солуха П. Договір з Москвою проти Гетьмана Павла Скоропадського, 1973.
Мова: українська
Сторінок: 381
Формат: DJVU
4. Папакін Г. Павло Скоропадський, 2003.
Мова: українська
Сторінок: 281
Формат: PDF
5. Папакін Г. Архів Скоропадських, 2004.
Мова: українська
Сторінок: 416
Формат: PDF
6. Пиріг Р.Я. С.Петлюра у сприйнятті П.Скоропадського (стаття)
Мова: українська
Сторінок: 13
Формат: PDF
7. Левчук Д. Гетьман Павло Скоропадський у світлі історичних фактів, Торонто, 1952
Мова: українська
Сторінок: 15
Формат: PDF
8. "Самовидець". Недавня Гетьманщина. У 15-ті роковини Гетьманщини з 1918-го року, Чікаго, 1933
Мова: українська
Сторінок: 62
Формат: PDF
9. Ростовець М. Скоропадський і скоропадчуки, Саскатун, 1938 (критика "гетьманців" зі сторони українських політичних опонентів)
Мова: українська
Сторінок: 41
Формат: PDF