Самойлова Ц. Спартак - провідник римських ґлядіяторів (1903) [PDF]

Передмова

Оповіданє, яке я подаю читачам, не є видумкою, але описом правдивої події, що і нинї ще може нас живо зацікавити, хоть звершила ся она дуже а дуже давно.
Було се в Італії, 73 року до різдва Христа. Місто Рим було тодї одним з найлюднїйших і найбогатших в цїлім сьвітї.
Завдяки частим і удачним війнам, Римляни підбили під свою власть майже всі, звісні тоді краї і повернули їх мешканців, після тодїшного звичаю, в рабство.
Раби мусїли обробляти римскі поля, займати ся ремеслом та сповняти иньші тяжкі роботи.
Бідні невільники були безборонні, бо навіть закони, уложені богачами, були для них незвичайно острі і строгі. Кождий Римлянин міг свого раба, після личної вподоби, не лише укарати, але навіть убити.
Крім того Римляни через рабство відвикли від праці та навчили ся ріжних пустих і нелюдских забав, з яких найстрашнїйшою була борба рабів.
Нещасливі мусїли бороти ся між собою на житє й на смерть.
Ті кроваві видовища відбували ся під голим небом, в великих округлих цирках. На середині такого цирку було місце висипане піском, що називало ся „ареною“.
Борцї, що мусїли своєю смертию розвеселяти богачів, яким кучило ся, називалися „ґлядіяторами“ або бор­цями на мечі (від латиньского слова gladius, що озна­чає меч).
Коли ранений ґлядіятор, упав на землю, звертав свій благаючий зір до народу і єму або даровувано житє, або добивано на місци, відповідно до знаку, який нарід давав.
Римляни пристрастно любили подібні видовища, на яких кров лила ся ріками. Тому вибирали они на ґлядіяторів лише сильних і хоробрих рабів, яких в окремих школах учили бороти ся і зручно володїти оружєм.
Всї ті гнобленя і жорстокости роз’ярили бідних ра­бів і они рішили відомстити зненавидженим Римлянам, та вибороти собі волю.
Провідником їх став ґлядіятор, Спартак, що своєю хоробростию і краснорічивостию спричинив се, що єго товариші підняли оружє против гнобителів. Раби рішили, що красше проливати свою кров за волю, як для потїхи гордих богачів.