[Rock] Юркеш | Дискографія (2006-2007) [MP3]

UMKA пише:

До чого ж інколи приємно дізнаватися, що ти абсолютно нічого не знаєш про людину – а гадав же, що знаєш, чого чекати, і що ніколи вже вона тебе не здивує... Тим більше приємно, коли людина радикально змінюється не просто, а в напрямку, який видається вірним і тобі. Саме таким чином змінився і порадував лідер гурту "Юркеш", Юрко Юрченко. Був колись юний і довірливий, співав пісень солодких – тепер згадувати про те не любить. Зрештою, і ми тут згадали про це, гадаю, востаннє – і лише тільки для того, щоб остаточно вже забути. Бо теперішній "Юркеш" – явище, яке не має нічого спільного з поміркованою поп-музикою, хай би якою їстівною. Якщо існує в світі такий стиль, як доброзичливий, усміхнений панк – то це саме той випадок. Принаймні, ідейна основа. Бо в самій музиці елементів намішано: зрозуміло ж, панк, плюс мінімалізм, ска, симфонічний рок, блюз, хардкор, і вся ця кухня щиро заправлена фольком чи не у всіх можливих проявах. Плюс – є речі, які визначити просто неможливо. Суміш – супер, багата і смачна. Окремої уваги заслуговують тексти – як на мене, гарні зразки справжнього, розумного стьобу. Тобто, є і з чого посміятись, і над чим поміркувати – "Юркеш" і тут одразу привернув увагу, виділив себе з-поміж інших. Словом, гарний початок – гурт зумів з першої спроби поставити себе і осторонь (відносно загалу), і в центрі (а це вже стосується цікавості). Дійсно добре.

"Menuets (Тюльпани в цеЛАФАні)")

Видавши 2006 року дебютний альбом дещо несподіваного, але цікавого змісту, Юркеш приємно здивував дуже багатьох – настільки багатьох, що диск "Ой" на кілька тижнів став справжнім гітом продажів. Ну а тепер – можете бути певні, що Юркеш таки не збирається розчаровувати всіх тих, кого зумів приємно здивувати. Другий альбом – це теж така собі "збірна солянка" з різних, майже несумісних стилів і настроїв, від хардкору до кислотного шансону. Щоправда, "важких" музичних ремарок стало трохи менше – втім, це не скидається на велику втрату. А от стьоб текстовий – став більш різноманітним, різноплановим. Я б навіть сказав – споглядальним, ліричним. Інколи – сумним. Але разом з тим – спокійним та різким, впевненим. До того ж, приводом для усмішок тут не завжди виступають абстрактні персони. І можна сперечатися з приводу того, чи варто у розмові переходити на особистості – але неоднозначні явища часом викликають неоднозначні реакції, це природно. Зрештою, Юркеш свої ескапади проводить легко, невимушено, без агресії. І, таким чином, зайвий раз підтверджує, що таки має право зватися інтелігентним панком – як і зве себе від самого початку.