Рахіля Руснак - Стародавні пісні Буковини (1997) [MP3, tape-rip] | FolkСтиль: Folk Країна, місто: Україна, село Ошихліби (Кіцманський район Чернівецької області) Видавець: Кобза (Українсько-канадське СП) Виконавці: Рахіля Руснак Пісні:
01. Ой на горі буйний вітер віє 02. В долину, в долину 03. Та де ж то ті темненьки ночі 04. Оченька мої чорні 05. Не дивуйся красний світе 06. Ой у лузі при долині 07. Через жито стежку сбито 08. Ой пливе качечка 09. Калинко моя 10. На широкій річці пливуть каченята 11. Вийшла молода 12. Ой у гаю калиночка 13. Ой лежав барвін 14. Чи я тобі, моя мамка, не робила 15. Купалася моя мамко 16. Ой долин, долин 17. Мила, мила, що гадаєш 18. Я ворота запираю 19. Сумно мені, сумно 20. Вітер віє, трава шумить 21. А вже тому сім рік буде
Тривалість: 00:57:17 Мова: українська Аудіо-кодек:MP3 Бітрейт:320 кб/с Джерело: alexander-raven.livejournal (оцифрування зроблено у лабораторії етномузикології Київській консерваторії) Додаткова інформація:
тембру, агогічна, динамічно й інтонаційно врівноважена манера співу, повна відреченість від навколишнього світу в момент співу створює звуковий образ воістину унікальний і неповторний. Чи не тому відомі спроби копіювати її спів і репертуар виявились не просто невдалими, а, сказати б, карикатурними? Пісні рідного села Ошихліби, перейняті від мами, співачка називає "плачами", "голосіннями". Насправді відносячись до цілком інших жанрів (ліричні, рекрутські, балади і ін.), вони набирають голосільницького змісту саме внаслідок виконавських характеристик,за рахунок такого по-особливому щемливого звучання, яке нерідко межує з відчуттям глибокого особистісного трагізму. Тому цей спів з однаковим зацікавленням слухають і в рідній Україні, і в "холодній" Естонії чи Великій Британії. Бандурист Микола Будник, гуцульський мольфар Михайло Ничай, незабутні музики - брати Прилипчани, сліпа стихівнича Настя з Волині - не просто талановиті співаки і музики, вони - чарівники душі людської. Це люди "непрості", характерники духу і слова, музики і пісні, зцілителі душі нашої дорогої зраненої України. До них, безсумнівно, належить і "непроста" буковинка Рахіля РУСНАК. МИХАЙЛО ХАЙ - фольклорист, канд. мистецтвознавства. (інформація з обкладинки)
[spoiler="Cпівачка Рахіля Руснак – про буковинську давню пісню, фольклор та особливості творчої натури.">
"]Конкретна, до краю індивідуалізована специфічна характеристика тембру, агогічна, динамічно й інтонаційно врівноважена манера співу, повна відреченість від навколишнього світу в момент співу створює звуковий образ воістину унікальний і неповторний. Чи не тому відомі спроби копіювати її спів і репертуар виявились не просто невдалими, а, сказати б, карикатурними? Пісні рідного села Ошихліби, перейняті від мами, співачка називає "плачами", "голосіннями". Насправді відносячись до цілком інших жанрів (ліричні, рекрутські, балади і ін.), вони набирають голосільницького змісту саме внаслідок виконавських характеристик,за рахунок такого по-особливому щемливого звучання, яке нерідко межує з відчуттям глибокого особистісного трагізму. Тому цей спів з однаковим зацікавленням слухають і в рідній Україні, і в "холодній" Естонії чи Великій Британії. Бандурист Микола Будник, гуцульський мольфар Михайло Ничай, незабутні музики - брати Прилипчани, сліпа стихівнича Настя з Волині - не просто талановиті співаки і музики, вони - чарівники душі людської. Це люди "непрості", характерники духу і слова, музики і пісні, зцілителі душі нашої дорогої зраненої України. До них, безсумнівно, належить і "непроста" буковинка Рахіля РУСНАК. МИХАЙЛО ХАЙ - фольклорист, канд. мистецтвознавства. (інформація з обкладинки)
[spoiler="Cпівачка Рахіля Руснак – про буковинську давню пісню, фольклор та особливості творчої натури.Маленька жінка з дивним ім’ям Рахіля обрала собі незвичну долю. Усе життя Рахіля Руснак присвятила вивченню пісень Буковини. Їй доводилося співати на престижних сценах України і Європи, бували й тривалі періоди мовчання. Відомі виконавці і літератори часто згадують про неї у своїх інтерв’ю як про зразок живого рідкісного мистецтва. До неї приїздять за досвідом, нетривіальним музичним матеріалом: знають, що пані Рахіля зберігає силу-силенну пісень і має унікальну колекцію старовинного одягу. Коли співачка вбирається у стрій перед виходом на сцену, це нагадує ритуал одягання кімоно. Вона – ключниця одного загубленого дому, в якому зберігаються не просто пісні – тип мислення, давні образи, пам’ять про людину минулих віків. - Ви вважаєте, що народна пісня потребує спеціальної підготовки? Я вважаю, щоб подати пісню професійно, треба три складових – дар Божий, освіта і фанатична праця. До справжньої сцени я почала готувати себе з дитинства. Ми з тією піснею разом дуже натерпілися. Нас постійно хотіли опустити на сходинку непрофесійності, аматорства. Втім, я закінчила у Чернівцях культосвітнє училище, театральне відділення, а потім інститут – отримала акторську і режисерську освіту. Ми звикли дещо неправильно сприймати автентичну музику, прирівнюємо її до любительського виконання. Весільні пісні, коляда – то є чистий фольклор. Але коли взяти нашу давню буковинську пісню, вона сюжетна. Її могла створити тільки конкретна людина. До того ж, коли ти виходиш на сцену і несеш цю пісню аудиторії – це твій авторський варіант. Тільки ти можеш подати її в такому вигляді. - А хто вперше помітив Ваш талант? Справа в тім, що я співаю тільки давні буковинські пісні. Я чула їх в дитинстві, десь у віці 4-5 років. Це моя родинна реліквія, мені її передали від прабабусі. Важливо, що це оригінал. Наскільки я обізнана, цей оригінал ніде не друкований. Перші виконання відбулися пізно, бо саме ця пісня є дуже нетиповою. В той час на виконання подібних пісень ніби лягла паморозь, вони нікому не були потрібні. Аж напередодні фестивалю Червона Рута я вийшла на сцену на відбірковому конкурсі у Чернівцях. Мої пісні виявилися дуже ефектні для сприйняття, та й люди були вже душевно готові чути її. Тоді я дістала запрошення записатися на студії у Києві. Цим займалося українсько-канадське підприємство Кобза. Моя співпраця з ними вийшла, сказати б, дещо драматичною. Вони склали таку угоду, за якою я поза ними не мала права брати участь у концертах і записах (були великі штрафи). І самі вони мало що організовували. Добре пам’ятаю з ними лише один концерт у палаці Україна, де я заспівала дві пісні. Коли зрозуміла, що вони мене спотикають, вирішила розрахуватися (у Чернівцях у філармонії мене вже чекали). Але якимось дивом в Кобзі мені дали квиток на гастролі до Англії. Тож в цілому я там пропрацювала три роки, випустила збірку Стародавні пісні Буковини. - Знаю, що за кордоном з Вами постійно ставалися якісь пригоди. Чому? Люди були необізнані, то був злам часів – 1991-й рік. Я така людина, яка сприймала світ в ідеалі. Для мене існував розподіл – я роблю свою частину роботи, хтось інший – свою, чекала від людей порядності. Крім того, то вже на генетичному рівні – ми своє втратимо, але обличчя збережемо. Нас вивезли на гастролі в Англію, не заплативши ні копійки, ми харчувалися лише картоплею. А потім «керівник» змусив нас вийти на вулицю і там співати. Я тоді співати відмовилася, то було нижче моєї гідності. Пізніше мене запросили озвучити фільм Меланхолійний вальс за творами Ольги Кобилянської. Там прозвучала у моєму виконанні пісня Злетів голуб, злетів. Все життя виходило так, що я і мої пісні жили окремо – повним ходом купували касети з моїми записами, а я про те і не знала. Часто йшла від навколишнього світу, зникала. Але тепер мало часу лишилося, мушу співати на сцені. - Ви показуєте театралізоване дійство, коли співаєте. Тут більше спрацьовує інтуїція, чи переважає режисерське бачення? Усе разом. Коли я маю вийти до глядача, посилено готуюся – і в плані вокалу, і режисури, і костюма. Зараз вважають, що для молоді така пісня може не прозвучати, що вона занадто складна, тому намагаються її полегшити, адаптувати. Люди ж не заглиблюються: народна пісня – отже несучасна, незрозуміла. Її місце десь по закутках, а на велику сцену їй зась. Звикли, що народне – це прямолінійний грубий спів на весіллях. Я вважаю інакше. Моя мама співала дуже делікатно, із вродженою культурою виконання. До мене в гості на Буковину часто приїздять різні відомі рок-музиканти у пошуках чогось автентичного. Вони кажуть, що коли подавати мою пісню в такому необробленому вигляді, то її місце буде на етнографічних полицях. Я з цим абсолютно незгідна. Чому обробки мають право на існування, а те, що є джерелом, що живить все сучасне – не має? Я бачу свою місію в тому, щоб знімати пил, який осідав на буковинській пісні віками. - Ви як дослідниця буковинської пісні якось групуєте твори за періодами чи тематикою у своїх програмах? Все, що я за життя зібрала, укладається сьогодні у вісім концертних програм. Крім своїх родинних, їздила по селах, записувала чужі пісні. Моя концертна програма називається Театр Рахілі Руснак, її пісенна повість, бо матеріал дуже великий. Починається все з пісні глибинної, з особливою мелодикою. Є і значно молодша пісня (програма Цвіти мої), давній романс, вальс і навіть танго. Пісні за походженням (рекрутські, жовнірські). Часом я групую пісні тематично – звертання до місяця, ворожіння, пісні містичного напрямку. В межах однієї програми підбираю кілька пісень за сюжетом, щоб гармоніювали між собою у текстовому і музичному плані, але буває, що підбираю за контрастом. - Буковина – земля культурних впливів. Це помітно у піснях? Буковинці настільки унікальні люди, що, приймаючи у свою культуру запозичення, пропускали все через власну призму і в результаті тексти, образи все одно виходили нашими. Але я завжди дуже чітко вирізняю і чую ці впливи. - Ваша пісня переважно зажурна, сумна. Чому так склалося? Мені часто закидають, мовляв, чому я завжди співаю такі сумні пісні. Бо така специфіка давніх пісень цього регіону. Скажімо, якось українська делегація була на гастролях у Естонії. Було від нашої країни багато колективів, які виконували жартівливі пісні, а моя пісня створила такий естетичний контраст. По тому дякували й естонці, й з діаспори дівчинка одна підходила з подякою і плакала. Тут зіграла роль і моя вдача, і пісні мені більше імпонують такі – давня пісня благородна, вона не сумна, а драматична. Бо є в репертуарі і динамічніші пісні, грайливі, але й у них є крапля смутку. Вони шляхетні, глибокі. Зараз багато є таких телевізійних програм, де зірки готують страви. Я в те не вірю – або вони не артисти, або нічого путнього вони готувати не вміють! Я переконана, що творча людина не здатна до практичного життя. Принаймні, у мене так склалося. Якось я вирішила зготувати борщ для дочки та її родини. І коли вийшла з тим борщем на гору (до моїх дітей треба йти через леваду і пагорб), подумалося, який той борщ недобрий вдався. І раптом згадалася пісня Наварила стара теща борщу з буряками, як наївся приймаченько – залився сльозами. Заспівала я на тому горбі, та так сміялася, що аж розплакалася. - А доньці Вашій не передали свої знання? Я знаю, що коли Бог дає людині талант, то разом з ним він дає їй геть усі потрібні якості і можливості, щоб його здійснити. І головне – дає готовність. Моя донька не була готова прожити таке життя, як у мене. - Не було спокуси спокійно працювати у державному закладі? Я мала працювати у Чернівецькій філармонії, де мені обіцяли: «Я з вас зроблю народну артистку! Зроблю все для вашої кар’єри». А взамін просили, щоб я віддала усі зібрані мною пісні. А колись в театрі ім. Кобилянської я мала чудовий концерт, на якому чиновник від культури публічно заявив: «Шкода, що ви тепер співаєте в Києві, але приходьте з неділі, поговоримо». Коли я прийшла, він наодинці на мене визвірився: «Ти чого вперлася співати у Чернівці? Інших міст мало?» І я тоді вирішила ні від кого не залежати. Було важко усвідомити, що є люди, які ціле життя своє присвячують цілеспрямованому перешкоджанню іншим. І це переважно чиновники від культури. Зрештою, я зрозуміла, що то не моя особиста проблема, а проблема суспільства.Віра Балдинюк (grunia.com)
Буклети
! Примітка
але це не апконверт, а чесно збережено в mp3 з запасом, вважаю, що перекодовувати записи у нижчий бітрейт недоцільно. alexander-raven, щиро дякую, за те, що поділились такими чудовими записамиЯкщо Ви справді бажаєте підтримати українське - після прослуховування, якщо музика вам сподобалась, придбайте ліцензійний диск. Підтримаймо вітчизняних виконавців!
!УВАГА!
Сайт не надає електронні версії творів, а займається лише колекціонуванням та каталогізацією посилань, що надсилають та публікують на форумі наші читачі. Якщо ви є правовласником будь-якого представленого матеріалу і не бажаєте, щоб посилання на нього були в нашому каталозі, зв'яжіться з нами і ми негайно приберемо його. Файли для обміну на трекері надані користувачами сайту, і адміністрація не несе відповідальності за їх зміст. Прохання не завантажувати файли, захищені авторськими правами, а також файли нелегального змісту!
Гість
