Позамежжя /
The Fall (2006) BDRip Ukr/Eng
Жанр: фентезі, драма, пригодницький
Країна: США, Велика Британія, Індія
Кіностудія / кінокомпанія: Googly Films, Absolute Entertainment (II), Deep Films
Режисер: Тарсем Сінґг (Tarsem Singh)
Актори: Катінка Унтару (Catinca Untaru), Джастін Водел (Justine Waddell), Лі Пейс (Lee Pace), Кім Воденбрук (Kim Uylenbroek), Ейден Літґов (Aiden Lithgow), Шон Джилдел (Sean Gilder), Рональд Франц (Ronald France) та інші.
Сюжет:Голлівудський каскадер отримує травму після невдалого трюка й потрапляє до лос-анджелеського шпиталю. Він у відчаї, бо до одного лиха, як воно часто буває, липне інше, ім’я якому – нещасливе кохання. Героя на ім’я Рой – від цього, майже смертельного, відчаю – рятує дівчинка, якій він, зважаючи на деякі обставини та плани, розповідає свою чудернацьку казку з продовженням. Реальність і вимисел, історичні персонажі та міфічні герої, характери яких списані з «мешканців» клініки, бувальщини і фантазія дивовижно переплітаються у цих позамежних історіях.------------
Арґумент-кіноВолодимир Войтенко, АК, 31.10.2013 19:45
Вночі з 3 на 4 листопада о 01:10 на телеканалі «1+1» дивіться програму «Арґумент-кіно» та фільм режисера Тарсема Сінґга «Позамежжя»/ The Fall (2006, США – Індія).
Надзвичайне візіонерське кіно, небачену вигадливу феєрію індійського режисера Тарсема Сінґга «Позамежжя» створено спільно з американськими кінематографістами. Стрічку нагороджено «Кришталевим ведмедем» однієї з програм Берлінського міжнародного кінофестивалю 2007 року.
Голлівудський каскадер отримує травму після невдалого трюка й потрапляє до лос-анджелеського шпиталю. Він у відчаї, бо до одного лиха, як воно часто буває, липне інше, ім’я якому – нещасливе кохання. Героя на ім’я Рой – від цього, майже смертельного, відчаю – рятує дівчинка, якій він, зважаючи на деякі обставини та плани, розповідає свою чудернацьку казку з продовженням...
Реальність і вимисел, історичні персонажі та міфічні герої, характери яких списані з «мешканців» клініки, бувальщини і фантазія – усе це дивовижним чином переплітається у позамежних історіях картини Тарсема Сінґга, про особливості мистецького світу якого йтиметься у програмі в спеціальному сюжеті.
Казки, як ми тепер звикли, створюються переважно для дітей. Створюються, аби – розважаючи, захоплюючи – навчати дітей мудрости (як би це часом не було наївно і безнадійно), зрештою, щоб передати дітям своє розуміння світу й заповідати певні моральні цінності. Та часом казки створюються і для більш прозаїчних та реальних завдань – скажімо, аби змусити дитину вкрасти й принести дещицю морфіну. Це, власне, один із мотивів стрічки.
Втім, у цій картині все надто складно, як воно і є у житті насправді. В «Позамежжі» зламлена доросла людина віднаходить віру несподіваним чином. Віра – вона взагалі водиться у досить несподіваних місцях…
Взагалі ж, фільм Тарсема Сінґга розгортається у двох ніби суто паралельних реальностях, котрі, як часом водиться, таки перетинаються в потрібний творцеві і його персонажам час і з відомою хіба що тільки кінематографічному всевишньому метою.
З одного боку, фільм перед нами постане суто реалістичний, а з іншого – це казка-сон, що сповнена гіпнотично красивих, власне, позамежних лаконічних пейзажів.
Зрештою, у пропонованих обставинах – ця казка, звісно, не для дітей. Вона – для дорослих. Але для тих, хто іще пам’ятає присмак казки. Тієї казки, яка твориться тут і зараз. І мораль із цієї казки можна витягти хіба ту, що людська натура є принципово суперечливою, вона зіткана з неподільних добра і зла, котрі невтомно змагаються поміж собою. А радикальні вправи з «виправлення і покращення» цієї натури зазвичай тягнуть за собою катастрофічні наслідки…
«Позамежжя» Тарсема Сінґга – ґрандіозне видовище, яке фільмувалося переважно в природних ландшафтах понад двадцяти країн світу. І його можна цілком зарахувати до тієї колекції кінематографічних творів, які складають каталог мистецтва, створеного, сказати б, заради мистецтва, а також – заради особливого, вибагливого глядача, що здатен поцінувати таке вишукане мистецтво.
Зрештою – ласкаво просимо до «Позамежжя», до того чарівного краю, де правлять вигадка й уява. Це кіно для тих, хто ладен віддатися дивовижній казці.Тарсем Сінґг, услід за ПараджановимІгор Грабович, АК, 01.11.2013 18:37
Тарсем Сінґг належить до середнього покоління кінорежисерів, яким вдається творити одночасно універсальні й дуже особисті фільми. На початку дев’яностих років минулого століття він прославився як автор музичного відео й численних рекламних роликів, які відзначалися незвичними візуальними образами.
Серед кінематографістів, які вплинули на його стиль, Сінґг частенько називає Андрєя Тарковського та Сергія Параджанова, зокрема, картину останнього «Колір граната». Власне, вміння побачити красу у звичному, побутовому, і водночас здатність розгледіти у цій красі певні універсальні символи складають основу стилю Тарсема Сінґга.
Свій перший ігровий повнометражний фільм під назвою «Клітка» Сінґг знімає 2000 року. Це дуже своєрідне кіно, у якому поєднується традиційний голлівудський сюжет про серійного вбивцю, експериментатора-психолога, який прагне відкрити таємницю внутрішнього життя, а також низка вишуканих візуальних рішень, які роблять цю картину по справжньому непересічним мистецьким висловлюванням.
Фільм обертається довкола експериментальної методики доктора Кетрін Дін, яка знайшла спосіб проникати у мозок пацієнтів, котрі перебувають у комі. Одного дня до неї звертаються з поліції з проханням увійти до внутрішнього світу серійного вбивці, який викрадає та вбиває дівчат. Останню його жертву ще можна врятувати, якщо, звісно, Кетрін правильно вибудує стосунки зі своїм пацієнтом.
Сам по собі цей доволі амбівалентний і навіть дивний сюжет тримається купи завдяки надзвичайній фантазії постановника та його команди, зокрема, художника з костюмів Ейко Ісіоко, яка співпрацювала з режисером на всіх його фільмах. Проте візуальна пишнота у картині існує не стільки як декоративний елемент, скільки як проекція колись пережитих травм, хворобливий прояв реального насилля і жорстокости.
Десять років по тому Сінґг створює стрічку «Війна богів: Безсмертні», у якій має намір поєднати живопис епохи Відродження із сучасними візуальними ефектами. Постановник своє завдання формулює досить лапідарно: «Я хочу зняти фільм, у якому Караваджо стрічається з «Бійцівським клубом».
В основі сюжету цієї історії – суперечка давніх богів, що ті змагаються за світове панування, яке допоможе їм встановити суперзброя – Епірський лук, що він має феноменальні бойові характеристики. Проте цього разу між богами, які воюють ще від початку часів, опиняються люди, зокрема, грецький юнак на ймення Тесей. Йому протистоїть цар Гіперіон – жорстокий правитель, богоборець та осквернитель святинь. Він прагне випустити ув’язнених богами в горі Тартар Титанів, аби війна розпочалася знову.
У цій картині сюжет і персонажі загалом відходять на другий план, бо першу скрипку тут грає візуальний складник – костюми, загальний антураж та особливо – візуальні ефекти. Бойові епізоди режисер фільмує таким чином, аби максимально довго утримувати нерухомим загалом дуже динамічне зображення. Він членує один безконечний рух на безліч окремих фраґментів, порушуючи закони фізики, зате створюючи неповторний художній ефект.
2012 року Тарсем Сінґг фільмує картину «Білосніжка: Помста гномів», яка засвідчує своєрідний компроміс між візіонерством режисера та вимогами комерційного кіна. Ця стрічка – вільна фантазія на тему казки братів Ґрімм про Білосніжку та семеро гномів, у якій історія подається очима злої королеви.
Сінгґ сміливо використовує анімацію, візуальні цифрові ефекти, але не забуває також і про сюжет та характери персонажів. У своїй версії цієї відомої казки він намагається зламати низку стереотипів та вийти за межі моралізування. Саме тому загальний тон оповіді іронійний, а деякі епізоди одверто пародійні.
Найбільшим внеском до міфології про Білосніжку є фінал цієї історії, яку постановник подає у традиціях індійського комерційного кіна, виробленого у Боллівуді. Стрічка закінчується масовими співами й танцями, у яких добро не просто святкує перемогу, а демонструє своєрідну світову гармонію, яку вдалося досягти спільними зусиллями.
Вночі з 3 на 4 листопада о 00:10 в АРҐУМЕНТІ-КІНО – друга повнометражна стрічка Тарсема Сінґга «Позамежжя», що постає як своєрідна квінтесенція його творчости. Цей фільм знімався досить тривалий час, і в нього режисер вклав не тільки власне надхнення, але і власні гроші.
Це стрічка і про кіно, яке здатне проявляти невидиме, і про внутрішній світ, який може матеріалізуватися у незвичних образах, і про дитинство, яке виявляється аж ніяк не таким невинним, як це прийнято вважати.
І все ж перед нами постає насамперед фільм, у якому пластичний, живописний елемент опиняється на першому плані і складає ніби саму тканину світу, його невловиму та водночас виразно проявлену матерію.
Не варто забувати також і про сюжет цієї картини, який виявляється дуже напруженим і драматичним, і ще – про музичний супровід, надзвичайно урочистий та піднесений, ну й про акторів, які тут представляють чи не все розмаїття людства. Одне слово, хто не подивиться «Позамежжя», той багато втратить. Поряд з іншими картинами Тарсема Сінґга, ця стрічка є прикладом іншого, незвичного, нетрадиційного, неконвенційного кінематографа, який добрався щонайближче до таємниць мистецтва, котре постає перед нами життєдайною силою.«Позамежжя», Тарсем СінґгВолодимир Войтенко, АК, 15.09.2009 18:29
У програмі 20 вересня о 00:15 – надзвичайна, майже потойбічна, фантазійна стрічка індійського кінорежисера Тарсема Сінґга «Позамежжя»/ The Fall (2006). Її створено у співдружності індійських, британських та американських кінематографістів.
Голлівудський каскадер отримує травму після невдалого трюка й потрапляє до лос-анджелеського шпиталю. Він у відчаї, бо до одного лиха, як воно часто буває, липне інше, ім’я якому – нещасливе кохання. Героя на ім’я Рой – від цього, майже смертельного, відчаю – рятує дівчинка, якій він, зважаючи на деякі обставини та плани, розповідає свою чудернацьку казку з продовженням. Реальність і вимисел, історичні персонажі та міфічні герої, характери яких списані з «мешканців» клініки, бувальщини і фантазія дивовижно переплітаються у цих позамежних історіях.
Казки, як ми тепер звикли, створюються переважно для дітей. Створюються, аби – розважаючи, захоплюючи – навчати дітей мудрости (як би це часом не було наївно і безнадійно), зрештою, щоб передати дітям своє розуміння світу й заповідати певні моральні цінності. Але часом казки створюються і для більш прозаїчних та реальних завдань – скажімо, аби змусити дитину вкрасти й принести дещицю морфіну. Це, власне, один з мотивів стрічки.
Втім, у цій картині все надто складно, як воно і є у житті насправді. В «Позамежжі» зламлена доросла людина віднаходить віру несподіваним чином. Віра – вона взагалі водиться у досить несподіваних місцях… Взагалі ж, фільм Тарсема Сінґга розгортається у двох ніби суто паралельних реальностях, котрі, як часом водиться, таки перетинаються в потрібний творцеві і його персонажам час і з відомою хіба що тільки кінематографічному всевишньому метою.
З одного боку, фільм суто реалістичний, а з іншого – це казка-сон, що сповнена гіпнотично красивих, власне, позамежних лаконічних пейзажів. Вони постають, ніби екранізовані полотна Сальвадора Далі. Здавалось би, штампи, загальні місця, але наївність і сентиментальність, з якою це зображається в картині, не можуть не зворушити… Зрештою, у пропонованих обставинах – ця казка, звісно, не для дітей. Вона – для дорослих. Але для тих, хто іще пам’ятає присмак казки. Тієї казки, яка твориться тут і зараз.
Цікаво, що за сюжетну основу «Позамежжя» було взято фільм болгарського режисера Зако Хескії «Йо-хо-хо», котрий вийшов на екрани 1981 року. Але втілення кінематографічних фантазій Тарсема Сінґга є абсолютно унікальним.
Варто також зауважити, що цей режисер зо два десятки років практикує як постановник музичного відео та рекламних роликів і є, сказати б, віртуозом відео-арту. «Позамежжя» – його друга повнометражна кіноробота. Перша називається «Клітка» і також є масштабним метафоричним полотном, у якому досліджується наша уява.
Та й тут і там ідеться про одне – що людська натура є принципово суперечливою, вона зіткана з неподільних добра і зла, котрі невтомно змагаються поміж собою. А радикальні вправи з «виправлення і покращення» цієї натури тягнуть за собою катастрофічні наслідки…
«Позамежжя» Тарсема Сінґга можна легко віднести до тієї колекції кінематографічних творів, які складають каталог мистецтва, створеного, сказати б, заради мистецтва. Також він чимось нагадує «Алісу в країні чудес» Люїса Керрола… І, до всього сказаного, це – ґрандіозне видовище, яке фільмувалося переважно в природних ландшафтах понад двадцяти країн світу. Серед заслужених нагород цій унікальній екранній феєрії – «Кришталевий ведмідь» однієї з програм Берлінського міжнародного кінофестивалю 2007 року.
У програмі принагідно демонструватиметься сюжет-дослідження Ігора Грабовича про світ уяви кінематографічної.
Зрештою – ласкаво просимо в «Позамежжя». Для тих, хто готовий віддатися казці…СВІТ КІНЕМАТОГРАФІЧНОЇ УЯВИІгор Грабович, АК, 16.09.2009 16:49
Уява та кінематограф багато в чому синоніми. Власне, одразу після свого народження кіно поділилося на два великі потоки – фільми реалістичного плану та картини, де, сказати б, знайшла притулок і розвинулася людська уява.
Проте як самостійний рушій сюжету уява з’являється в кіні у тридцятих роках ХХ століття. Одна з найяскравіших картин на цю тему – «Чарівник країни Оз». Саме тут було створено свого роду універсальний канон сюжету про перипетії людської уяви. Його суть у тому, аби відділити вигадку від правди, а повсякденне існування – від казкової мрії.
Головна героїня картини – дівчинка Дороті – живе на невеликій на фермі в оточені родичів. Її життя сповнене важкої праці та буденних турбот.
Одного разу несподіваний смерч переносить її у чарівну країну Оз, де вона стрічає добру чарівницю та кількох героїв, яким потрібна її допомога. Аби підкреслити нереальність країни Оз, режисер Віктор Флемінґ використовує яскраві барви, які протиставляються сірій буденності щоденного існування Дороті.
Наприкінці картини кожен із героїв отримує бажане, а сама дівчинка щасливо повертається додому. Згодом виявляється, що уся її подорож була тільки сновидінням, проте цей сон зміцнив дівчинку, подарувавши їй здатність бачити мрію у буденній реальності.
Власне уява як спосіб утілити недосяжне у реальному житті бажання, стане одним із визначальних для світового кіна сюжетом. Причому найчастіше йтиметься про дитячу уяву, яка виступатиме своєрідним виправданням фантастичних перебільшень на екрані.
Скажімо, в «Бароні Мюнгавзені» Террі Ґільяма лише маленька дівчинка безастережно вірить у розповіді барона, який для дорослого оточення є всього лиш безсоромним фантазером.
Дитяча віра у дива, у речі неможливі, зрештою, рятує так званий реальний світ від катастрофи. Змагання між світом фантазії та світом приземлених фактів у картині показане як протистояння між життям та смертю. Зайве говорити, що фантазія, зодягнена у пишні барокові шати, зрештою, долає смерть.
Схожим чином розвивається і «Лабіринт Фавна» мексиканського режисера Ґільєрмо дель Торо. Реалістичний бік історії – це жорстокі подробиці громадянської війни в Іспанії, уявний – фантазія дівчинки Офелії, яка бачить себе принцесою підземного царства.
Аби повернутися додому, у те саме своє підземне царство, Офелія повинна пройти три непростих випробування. Вони сповнені небезпеки і нічим не поступаються реальним жахіттям.
У «Лабіринті Фавна» показана також висока ціна, яку доводиться платити героїні за втілення її фантазії. Мрія та реальне життя виявляються, на перший погляд, несумісними; і звичайній людині важко розгледіти у старому дереві вхід у підземне царство та навіть повірити у його існування. Але картина дель Торо вміло балансує на межі видимого і невидимого, реального та уявного. Вона торкається правдивої таємниці життя, що його надзвичайно важко втиснути у якусь формулу.
20 вересня 2009 року о 00:15 в АРҐУМЕНТІ-КІНО – «Позамежжя» Тарсема Сінґга, – ще одна стрічка про співіснування вигадки та реального життя на екрані. Власне, це свого роду рефлексія на тему кінематографічної ілюзії, бо головним героєм фільму є каскадер, який дає можливість цій ілюзії відбутися. Проте каскадер отримав травму, він на межі самогубства, життя позбавило його усіх надій.
Але поряд нього опиняється маленька дівчинка, яка не хоче визнавати сумних фіналів та нездійсненних мрій. Запитання тільки одне: що переможе цього разу: вигадка, уява, мрія, чи виправданий з усіх боків людський песимізм?
------------
Відео:
кодек: XviD
розмір кадру: 704 x 384
бітрейт: 2018 кб/с
------------
Аудіо # 1:
мова: українська
переклад: багатоголосий закадровий
кодек: AC3 2.0
бітрейт: 192 кб/с
Аудіо # 2:
мова: англійська
переклад: ориґінал
кодек: AC3 5.1
бітрейт: 448 кб/с
-------------Про український аудіоряд:-Українською мовою фільм озвучено "Так Треба Продакшн" на замовлення "Аврора Дистрибушн"-Інфо про озвучення та доріжкуТекст читали актори:-Запис звуку з трансляції телеканалу "1+1" (SAT), 03.11.2013 рік.-З цим перекладом транслюють телеканали:
1+1, Новий канал та ТВі-
Джерело:
------------
Подяка:
Панам xslim , Sando7 та dvorsky за запис звуку з ТБ.Увага!!! Торент оновлено.
Замінено відео-ряд та покращено українську доріжку
09.11.2013
|
Гість
