Мазепа Торент
 

Гість

Нечуй-Левицький І. Твори в двох томах [Т. 1, Т. 2] [Серія "Бібліотека української літератури"] (1985-1986) [djvu] | Оцифровано Гуртом Мова: українська
Опис: І. Нечуй-Левицький значно поширив естетичні обрії української літератури. Він збагатив її новими жанрами та образними засобами. Серед його творів — короткі оповідання, нариси, великі повісті й романи (іноді свої романи-хроніки письменник за звичкою називає теж «повістями»), побутові комедії, історичні драми, літературно-критичні й публіцистичні статті, театральні рецензії, художньо-етнографічні, історичні та мовознавчі праці. У творах малих жанрів письменник блискуче розвиває традиційну оповідну манеру, надаючи їй простоти, природності й влучності образних характеристик. У повістях і романах Нечуй-Левицький здійснює перехід від монологу-оповіді до об’єктивно-розповідної манери повіствування, відкриваючи тим самим простір для широких описів природи й інтер’єру, для ліричних і філософських відступів, словом, для поширення можливостей художнього відображення складного й мінливого об’єктивного світу. Письменник також щедро використав мовні багатства фольклору та живої розмовної мови українського селянства. Це сприяло мальовничості й виразності його художнього слова.
Таким чином, І. Нечуй-Левицький виступив як письменник-новатор, чудовий знавець дійсності, що поширив межі українського реалізму і вторував шлях наступним письменницьким поколінням.
Перелік Томів:

Том 2: ПОВІСТІ ТА ОПОВІДАННЯ (1986) (djvu) | Оцифровано Гуртом

Мова: українська
Опис: Звичайно, письменник спирався на традиції, створені його попередниками. Тут перш за все слід згадати твори Г. Квітки-Основ’яненка з їх яскравими й точними описами побуту й звичаїв українського села, з досить відчутними нотами соціальної критики. Це були явища раннього, так званого просвітницького реалізму, для якого в українській літературі був притаманний синтез реалістичного побутописання та сентименталістських і бурлескних тенденцій. Квітка створив і стійку стильову манеру, давши класичні зразки «оповіді» (монологу від особи демократичного оповідача), що міцно спиралася на фольклор (казка, пісня, побутовий анекдот), на типові звороти, лексику й інтонацію живої розмовної мови селянства. В. окремих його творах позначився урочисто-дидактичний стиль давньої житійної української літератури. Меншу вагу у формуванні епічних жанрів мали прозові твори романтиків (П. Куліш, Л. Боровиковський, М. Костомароз), хоч і воші, звичайно, сприяли розробленню образних і мовних засобів.
Редактор: Н. М. Максименко
Місце видання: Київ
Видавництво: Наукова Думка
Формат: djvu
Зміст:

Переглянути

ЗМІСТ
ПОВІСТІ ТА ОПОВІДАННЯ
Бурлачка. Повість 6
Кайдашева сім’я. Повість 153
Старосвітські батюшки та матушки. Повість-хроніка • • • • 280
Скривджені й нескривджені. Легенда індуська . 544
Афонський пройдисвіт. Оповідання 580
Примітки : 617
Пояснення слів . . 636
Кількість сторінок: 641
Джерело: balik2 + taras1994книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом" Особиста оцінка: 9 - дуже сподобалося
Редактори: В. А. Зіпа, Н. М. Максименко
Місце видання: Київ
Видавництво: Наукова Думка
Формат: djvu
Кількість сторінок: 1281
Джерело: vnovicov172 + balik2 + taras1994книга оцифрована у рамках проекту
"Оцифрування книг Гуртом"
Показати повідомлення:    

Поточний час: 04-Чер 06:23

Часовий пояс: UTC + 3