Мова (Лиманський) В. Куліш, Байда і козаки (1995) [djvu]

Про автора

Василь Семенович Мова (Лиманський) (1 січня 1842 - 1 червня 1891) - український (кубанський) письменник, поет, драматург, перекладач.
Народився на хуторі біля Солодкого Лиману у Чорноморії (нині Канівський район, Краснодарський край, Росія).
Середню освіту здобув у Катеринодарській військовій гімназії, а потім вчився на військові кошти у Харківському університеті і закінчив юридичний факультет кандидатом прав.
Після закінчення університету викладав літературу в Катеринодарській дівочій гімназії, а згодом займав посаду суддівського слідчого і мирового судді.
Все життя Мови проходило поза зв'язками з літературною громадськістю. За свої літературні захоплення та "вільнодумство" зазнавав урядової неприязні і, мабуть, через це був дуже нерішучий в справі друкування своїх творів.
Помер та похований в Катеринодарі (нині Краснодар, Росія).
Вперше виступив В. Мова в "Основі" 1861 року, згодом дещо друкувався за кордоном — в "Правді", "Світі" та "Ділі".
По смерті Мови лишилося біля півсотні зошитів, де були поезії, оповідання, драматичні твори, історико-публіцистичні статті, спогади, критичні нотатки тощо.
Між цими рукописами були:
1) вісім зошитів віршованих творів (1863—1888) під назвою "Проліски";
2) кілька зошитів вибраних віршів з 60-х років;
3) драма на п'ять дій із життя чорноморців 50-х років "Старе гніздо і молоді птахи";
4) жарт на одну дію "Тривога";
5) історична інтермедія і драма без заголовка;
6) оповідання: "Чабани", "Шептуха", "Сякий-такий журавель", "Сердитий поштар";
7) шість нарисів із циклу "З пам'ятної книжки слідчого судді";
8) нотатки слідчого судді під загальною назвою "Малюнки з натури".
Крім того, ряд рукописів російською мовою, нариси про музику і велика довголітня праця "Російсько-український словник на літери від А до И", а також чимало інших рукописів.