Москалець К. Нічні пастухи буття (2001) [djvu, pdf] | Оцифровано Гуртом
Мова: українська
Опис:У цій книзі віршів Костянтин Москалець добірними текстами спростовує власну ж тезу про «заранні пошуки добірного
народу»: цей Народ — Поети, які не загубились «у мандрах по
чужих та рідних українах», які чують тишу Пречистої Діви Марії
світанку, які вміють кохати Сосну й називати сестрою Лілею, —
цей Народ є головною дійовою особою цієї збірки.
...між «Піснями старого пілігрима» (1994), – збіркою, тираж якої було ефектно спалено автором одразу після її виходу, і пізніше цей акт спалення описано в романі «Вечірній мед», та «Нічними пастухами буття» (2001) минуло не просто сім років, що знаменують собою творчу втечу поета від світу і людей у «келію чайної троянди», а й відбулася зміна століть (міленіум). У творчій біографії поета цей межовий перехід відбився на зміні ціннісних уявлень про світ: від трансцендентно-онтологічного, буддистського ОСЯЯННЯ Москалець поступово відходить у християнсько-аксіологічне ОСЯГНЕННЯ. У жанровому плані ця зміна відбулася в напрямі переображення Москальцевих пісень 1980-х для гурту «Не журись!» у ритмомелодику «Плачу Єремії» та Віктора Морозова.
У збірці «Нічні пастухи буття» поглиблюються екзистенційні теми та мотиви (під контролем аж трьох епіграфів до збірки: з Євангелії від Луки, М. Гайдеґґера та Вілія Москальця), крізь призму яких у новому «чуттєвому світінні» відображається концепція нікомуненалежності Москальцевого Слова. Тут «пілігрим» перетворюється на «нічного пастуха», а «вона», як первороджена Єва, «простоволоса й боса», «буде пити не п’яніти від дешевого вина». Келія «покинутого храму» з «побожним чаєм» стає храмом «вечірнього меду» (у якому хочеться не медитувати по-дзенбуддистськи, а пригадувати сонети М. Зерова або складати верліброві «молитви до чужого». Загалом у цій збірці поет не просто повторює апробовані раніше мотиви («Історія троянди та снігів…», «Символ троянди»), а й вдається до реконструкції старих текстів (так, для гурту «Плач Єремії» з присвятою Тарасові Чубаю було наново переписано і переназвано (як «Срібне поле») у 2000-х вірш із 1979 р., що зазнав ритмічно доречного скорочення). Загалом у цій збірці найбільше віршів з присвятами (окрім згаданого Чубаєвого, ще вірші присвячено Василеві Івашку, Олесеві Ільченку, Вікторові Морозову, Віхті Сад, Євгенові Пашковському, Андрієві Деркачу, Василеві Герасим’юку як побратимові, а також батькові та мамі) або таких, які претендують на присвячення («Два вірші, які довший час вважалися втраченими, проте їх зберіг Юрко Саєнко» та вірш, маркований епіграфом із текстів Миколи Рябчука).
Джерело: ЛітАкцентАвтор: Костянтин (Кость) Москалець
Місце видання: Львів
Видавництво: Кальварія
Формат: djvu та pdf (обидва містять невичитаний текстовий шар та зміст)
Кількість сторінок: 56 с.ISBN 966-663-016-8
ББК ББК 84.4 УКР 6-4
УДК —
М81 (авторський знак) Офіційний сайт: http://www.calvaria.org.ua/
Джерело: власні сканування та опрацюваннякнига оцифрована у рамках проекту
"Оцифрування книг Гуртом"
|
Гість
