Морпiхи / Jarhead (2005) HDDVDRip

"Рецензія"

Всi вiйни рiзнi, всi вiйни однаковi. Так каже головний герой стрiчки. Втiм, наголос у даному випадку треба робити саме на першiй частинi речення.
Якщо перемога у вiйнах стародавнiх, античних й середньовiчних, визначалась силою та чисельнiстю, то в бiльш сучасних, принаймнi у ХХ столiттi - зброeю, що було спричинене появою ii небезпечних вже в планетарному масштабi рiзновидiв. Що ж визначаe перемогу в останнiх вiйнах? Технологiя, а не людина та ii зброя. Зовсiм не випадкова гiркота в словах героя Сарсгаарда, який скаржиться на те, що фронт зсуваeться швидше, нiж встигають рухатись люди. Загiн снайперiв блукаe пустелею, вже фактично не розумiючи, де своi, а де вороги, в той час як вiйна вже на порозi завершення. Те, що ранiше робила рота, зараз робиться натисканням кiлькох кнопок. Те, що пiд час В'eтнаму робилось за тиждень, пiд час вiйни в Персидськiй затоцi виконували за пiвгодини. Людина стаe придатком технiки, а у тих, хто досi покладаeться на власнi вправнiсть й окомiр (як снайпери з фiльму), шансiв проявити себе - одиницi. Зi сльозами на очах вони повертаються додому героями-переможцями, так i не розрядивши зброi в напрямi противника.
На шляху в ХХI столiття вiйна крокуe в зовсiм iнший вимiр. Майже магiчна легкiсть в здобуттi перемоги граничить з варварською безжалiснiстю, яку коштуe ця перемога. Ключовий момент - сцена eдиного справжнього завдання, яке отримують двоe головних героiв. Вони можуть вирiшити проблему, прибравши точними пострiлами двох офiцерiв, але вiддаeться наказ послати бомбардувальники, якi стирають цi два життя разом з кiлькома десятками iнших, менш нiж за хвилину. Набагато бiльша ймовiрнiсть влучити в цiль - i набагато бiльше жертв, причому необов'язкових (враховуючи, що вiйна закiнчиться в той самий день).
Тому картина Мендеса (на вiдмiну вiд багатьох смiшних у своeму бажаннi бути епохальним воeнним фiльмом стрiчок на кшталт "9 роти") дiйсно вiдкриваe нову сторiнку в жанрi. Бо вона не стiльки про надцять разiв розказану окопну правду, скiльки про окопну нудьгу. Вона несподiвано римуeться з кiлькома десятками сучасних "некомунiкабельних" стрiчок: сучасна людина почуваeться чужою й самотньою i на вiйнi (цьому дуже сприяe вдалий вибiр головного виконавця - як завжди чудового Гiлленхаала).
Один з найцiкавiших аспектiв картини - критичне ставлення до "в'eтнамських" фiльмiв, яке, швидше за все, передалось режисеру вiд автора першоджерела. Щоб пiдняти бойовий дух солдатiв, iм демонструють нiщо iнше, як "Апокалiпсис сьогоднi", а потiм один з них запрошуe iнших на перегляд касети з "Мисливцем на оленiв" (щоправда, там виявляeться, так би мовити, "домашнe порно"). Напевно, Суоффорд правий щодо явно незапланованих Копполою ефектiв, скажiмо, легендарноi сцени атаки гелiкоптерiв i реакцii, яку вона викликаe в опрацьованiй американською вiйськовою машиною свiдомостi юних воякiв ("Давай! Вбий жiнку! Вбий дитину!"). Але саме цi картини пробили глуху стiну мовчання навколо права Америки на вiйну взагалi, i не Суоффорду з Мендесом iх судити: без шедеврiв на кшталт "Мисливця" та "Апокалiпсису" iснування антивоeнноi теми в американському кiно взагалi було б пiд великим питанням. З iншого боку, якщо епiзод з показом "Апокалiпсису" не вигадка, то пропагандистська машина США дie надзвичайно тонко й розумно, враховуючи тi смаки глядача, про якi не завжди кажуть вголос. Бо й "Природжених вбивць" багато хто дивиться як iсторiю про досить приeмних молодих людей, якi змогли дати собi раду в жорстокому свiтi.
@kinoblog.com

"Морпіхи - інший погляд "

Жінки люблять чоловіків в військовій формі, особливо морських піхотинців. Як героїчно виглядають їх бриті «під горщик» голови (декількамісячний вимушений целібат), натільні бляхи з іменем (ризикнув життям) та фотографії в камуфляжі із M-16 в руках (мужній, а ще йому довірили захищати свободу)!
По прибутті до місця бойових дій солдат збирають на п’ятихвилинку ненависті, пропаганди для підняття бойового духу. Підполковник не може вірно назвати кодове ім’я військової операції та використовує дешеву, але ефективну пропаганду - обпалене хімічною зброєю Саддама обличчя іранського хлопчика. Що примусило всіх цих молодих хлопців слухати та схвалюючи кричати дурневі, який розігрує суворого, але справедливого татка, а насправді гонить їх на смерть заради нафти для інших? Збіг від тюрми, не вмію нічого робити, окрім як торгувати кокаїном, та просто «заблукав по дорозі в коледж». Когось не влаштовує теплий бік жінки ввечері та діти зі шкільними ранцями зранку, потрібна екстремальна «робота». Героїчний початок, еге ж?
Солдати зовсім схиблені через відсутність жінок, палюче сонце, невизначеність та абсурдність їх місії. Схибленість була б звичайною, якби не страх, звіриний страх, який душить уві сні та скручує кишки. Цей страх примушує збиватися у стадо, ставити собі клеймо та кричати. Він штовхає людину на найстрашніший злочин - вбити, аби реалізуватись хоч в чомусь і пояснити собі своє існування. «Лайно», - в прямому та переносному розумінні описують піхотинці свою екскурсію по країнах Перської затоки.
Фільм Сема Мендеса розчарує тих, хто прийшов за військовою романтикою, бо мало чого доброго та романтичного там, де гинуть люди. Героїзм в бою, справжня чоловіча дружба та вдячні очі жінки, яка чекала на повернення свого чоловіка-військового, залишились в інших фільмах і, мабуть, в іншому світі. Війна назавжди залишається з усіма, хто її бачив: руки продовжують стискати карабін, а очі далі бачать ворожу пустелю.
«Морпіхи» - великий крок від несміливих питань авторів мейнстрімових «Трьох королів», питань про те, що ж насправді відбувалось у начебто «справедливій» війні за звільнення Кувейту, але і немає у фільмі в’їдливої сатири «Загону Америки». Драматичні сцени взаємовідносин, чудова акторська гра (Гілленхаал, Саарсгард та Фокс) та сюрреалістичні сцени палаючих нафтових свердловин роблять стрічку гідним продовжувачем традицій відвертості про війну «Апокаліпсису сьогодні», «Тонкої червоної лінії», «Мисливця на оленів» та «Суцільно металічної оболонки».
@kinoblog.com