Лукащук Х. Курва (2013) [PDF, fb2]

Ірена Карпа про книгу

ДДорогий читачу!
У тебе в руках нова книжка Христини Лукащук — урбаністична, цілком
європейська проза, хоч і не без нашарування гендерних особливостей
пострадянської малооб’єктивної реальності.
Ти читатимеш цей роман на одному подиху, бо персонажі такі непід-
робно життєві, що аж подумки роззираєшся: про кого із твоїх знайомих
це написано? І голос авторки такий… правдивий, першоособовий, що
навіть тембр його уявляється під час прочитання.
Я, звісно, спойлером не виступатиму і не розкажу, що «убійцей бил
дварєцкій», — сам отримуй своє задоволення. Чи від щедрих описів
еротичних сцен, чи від чужої щирості. Ти ж явно не належиш до погли-
начів постановочних ток-шоу, про яких героїня риторично зітхає: «Кому
цікавий твій щирий біль? От якби ти щось приховувала, то одразу б зна-
йшлися люди, готові за будь-яку ціну цю таємницю з тебе вичавити».
«Курва» написана з легким гумором та іронією, котрі компенсують
дещо наївні, виправдовувальні інтонації в коментарях до прямої мови
героїв. Тож рівнів прочитання книги вистачить на всіх: потішаться і фа-
натки серіалу «Секс і місто», і шкільні психологи.
Легкою ходою ніг, обтягнених щільними червоними капроновими
колготами, героїня простує на територію постфемінізму. Її історія — це
історія заварювання чесного бізнесу молодою жінкою в корумпованій
країні, розривання між бажанням бути успішною, незалежною — й такою,
котрій чоловіки купують мандрівки, картини і будинки. Якоїсь миті, не-
свідомо перефразуючи слова Шерон Стоун про те, що всі ми стали тими
хлопцями, за котрих в юності мріяли вийти заміж, Марта міркує про
одну з подруг: «Такій, як вона, можна довіритися, поруч із такими, як
вона, спокійно і затишно. Ще мить — і я попросила б її вийти за мене
заміж». Не знаю, як тебе, а мене страшенно тішать моменти апелювання
до «простонародного»: «Знаєш, як у народі кажуть: “Lepiej pani rozwodka,
niz pani kurva” (“Краще розлучена, ніж хвойда” (польськ.))». Скромний
шарм галицької буржуазії… А ще — зворушливі родинні легенди і купа
цілком практичних подробиць штибу рецепта приготування соковитої
печінки в яблуках. Пахне дещо смачніше за джойсівську смажену нирку,
скажи?..
Проблема героїні знайома не одній із наших сучасниць. Марта добре
розуміє: найкращі її роки витрачені на примару, на ілюзію, на розжовану
глянцем і кінематографом надію на те, що от-от Він покине дружину
і прийде до неї, коханки, бо хто, як не вона, зробить Його щасливим.
І після одного «героя» приходить наступний, тільки щастям щось мало
кому пахне. Та й взагалі, спостерігаючи за одруженими й самотніми по-
другами, героїня мимоволі зважує, що ж страшніше: «ущербність» іс-
нування самотою чи «сірі будні» сімейного життя? Утім, у своїй родині
Марта сірості не зауважила: були виїзди на природу, спорт, спільне до-
звілля — усе це конфліктує з її дитячою образою на батьків і класичною
недолюбленістю, що нібито спричиняє проблеми в побудові дорослих
стосунків.
Усвідомлювати, прощати, приймати. І інших, і себе саму. Чи буває на
світі робота, важча за цю?
P. S. Автор — молодець. А вбивця — дружина коханця.
Ірена Карпа