КІНОРОДИНА КЕСАВЕТИСІВ
До історії американського кіна актор та режисер Джон Кесаветис увійшов як один із перших по-справжньому незалежних кінематографістів, котрі знімали фільми за межами великих голлівудських студій, вкладаючи у виробництво власні кошти.
Джон КесаветисСвою першу картину Кесаветис зняв ще 1958 року, проте прославила його стрічка
«Обличчя», зафільмована десять років по тому. Це емоційно наснажена історія про тодішніх американців середніх років та їхні взаємостосунки.
Режисерський почерк Кесаветиса і в цій, і в інших картинах чи не у всьому протилежний тодішньому голлівудському кінематографу: він тримається не на фабулі, а на персонажах, він позбавлений класичних вивірених мізансцен і традиційного розкадровання. Натомість, у ньому визначальною є документальна манера знімання, яке дає широкий простір для акторських імпровізацій. Сам Кесаветис казав, що він фільмує про людей, про їхні відносини, зокрема, про стосунки чоловіка та жінки.
З картини «Обличчя» постійною акторкою Кесаветиса стає дружина режисера Джина Ровлендс, яка ідеально вписується у його кінематограф. Ба більше, деякі стрічки цілком тримаються на цій дуже виразній та харизматичній лицедійці, яка стає правдивим співавтором фільмів свого чоловіка. Виразним прикладом тут є картина
«Жінка під впливом», де йдеться про Мейбл, дружину будівельника та матір трьох дітей, котра у побуті веде себе трохи дивно. Ця її поведінка викликає непорозуміння та конфлікти з довколишніми, врешті-решт, Мейбл госпіталізують.
Вона повертається за півроку, і ця її відсутність виявляється тільки павзою перед поверненням до свого звичного життя. Її дивна поведінка, її нервовий зрив не були патологією і не містили загрози, це був тільки ще один спосіб комунікування зі світом, ще один вияв розмаїття людської природи.
Багато в чому саме ця картина стала символом кінематографа Кесаветиса, у ній він ніби написав власний портрет щирої, проте не дуже комфортної для довколишніх людини.
Вплив Джона Кесаветиса не обмежився самим тільки авторським незалежним кінематографом. Деякі його фільми, як, скажімо,
«Вбивство китайського букмекера», розширили розуміння жанрового формульного кіна, яке орієнтується на широке коло глядачів.
«Убивство китайського букмекера» розповідає історію такого собі Космо Віттеллі, власника нічого клубу, стильного та самовпевненого підприємця, якому важко втриматися від гри у покер. Щойно розплатившись із великим боргом, Космо програє 23 тисячі доларів і опиняється у борговій пастці. Кредитори пропонують йому угоду: в обмін на списання боргу власник клубу має вбити китайського букмекера, до якого важко доступитися місцевим бандитам. Космо погоджується і виконує замовлення, але це виявляється ще більшою пасткою, оскільки він убив дуже впливову особу.
Особливість цієї історії у її, сказати б, необов’язковій «густоті», бо кримінальна фабула тут занурена у товщу самого життя, невіддільна від його плину, позбавлена жанрових умовностей. Головний герой постає живою людиною, яка намагається надурити долю, позбутися кайданів фатуму. Зробити це йому буде дуже важко, практично неможливо.
Син Джона Кесаветиса, Нік, багато в чому продовжує кінематограф свого батька, зокрема, він поєднує акторську та режисерську професії. На час режисерського дебюту Ніка Кесаветиса незалежне кіно остаточно вийшло з підпілля, і його виробництво стало частиною повсякденної роботи голлівудських студій. Нік дебютує 1996 року картиною
«Зриваючи зірки», де підхоплює теми творчости свого батька. Це історія вдови на ім’я Мілдред, яка живе з донькою у своєму будинку в передмісті. Після чергової сварки донька покидає дім, і Мілдред почувається самотньо. Одного дня до неї звертається сусідка з проханням доглянути її п’ятилітнього сина Джей Джея. Мілдред погоджується, і з часом ці стосунки стають важливою частиною її життя.
Нік Кесаветис
Попри доволі мелодраматичний сюжет, ця стрічка далека від типової мелодрами, власне, через постать головної героїні, яка, чинячи правильно та розумно, все ж залишається загадкою для публіки. Головну роль тут зіграла Джина Ровлендс, мати Ніка Кесаветиса, яка створила ще одну дуже виразну героїню, що ніби прийшла з класичних картин її чоловіка Джона.
Подальші стрічки Ніка Кесаветиса можуть бути ілюстрацією умілого використання елементів незалежного кіна у фільмах великих студій. Гарним прикладом у цьому сенсі є картина
«Альфа-доґ», зафільмована режисером 2006 року. В основі стрічки – реальні події, які сталися у Лос-Анджелесі 2000 року.
Двоє наркодилерів сваряться через борги. Ворожнеча заходить настільки далеко, що один із них викрадає молодшого брата свого боржника. Впродовж кількох днів заручник перебуває в доволі дружньому середовищі, проте це аж ніяк не відміняє акту викрадення людини, який є дуже серйозним злочином і загрожує довічним ув’язненням усім причетним до справи. Тому організатор викрадення, врешті-решт, вирішує, що заручника краще вбити.
У цій кінокартині має значення не стільки фабула, власне, сама історія, скільки загальний її антураж, спосіб життя персонажів, їхня поведінка, виразні типажі, загальний контекст. Режисерові вдається обійти кліше кримінального фільму так само легко, як колись його батькові у картині «Вбивство китайського букмекера».
Вночі з 30 на 31 березня о 01:20 в «Арґументі-кіно» – стрічка доньки Джона Кесаветиса та сестри Ніка Кесаветиса Зої Р. Кесаветис –
«Любов зі словником».
Багато в чому ця кінокартина продовжує родинну кінотрадицію, адже тут ідеться про стосунки між чоловіком та жінкою, і жінка є протагоністом, головною героїнею. Це важливо, бо саме жінки у кіносвіті Кесаветисів утілюють буття у його безперервному становленні. Вони, як ріки, бувають дуже різними, проте плин їхнього життя, як плин течії, заворожує сам по собі.
З іншого боку, маємо сучасну модифікацію кесаветисівського стилю з його неодмінними реверансами в бік комерціалізації. Проте, це також і вихід на інший рівень, адже цього разу йдеться не тільки про Америку, але і про Європу. Зої Кесаветис вдалося зробити неповторний американський стиль свого батька конвертованою кіновалютою, яка сприймається добре по обидва боки океану. Сьогодні саме вона втілює неповторну кіношколу, чиї принципи давно вже стали універсальними.
(C) Арґумент-кіно
Гість
