Про автора
Яків Герасимович Кухаренко (1800, Медведівська, Росія - 26.09.1862, Катеринодар, Росія) - генерал-майор російської армії, наказний отаман Чорноморського Козачого Війська, український письменник, етнограф та історик.
Народився в станиці Медведівській (нині Тимашівський район Краснодарського краю) на Кубані в родині чорноморського (запорізького) козака Герасима Кухаренка, учасника штурму Очакова, Кілії, Ізмаїла, Аккермана, Бендер, учасника розгрому турецької армії за Дунаєм, під містечком Мачин. Поки батько воював із черкесцями та абадзинами, матір виховувала малого Якова, співала йому українські пісні, розповідала казки і перекази про запорожців, козаків-характерників. Бували у їхньому домі і бандуристи, які збуджували дитячу уяву поетичними розповідями про Запорозьку Січ, набіги татар, турецьку неволю, морські походи запорожців.
Першим юнацьким літературним твором Якова Кухаренка була поема "Харко - запорозький кошовий", написана під впливом "Енеїди" Івана Котляревського. А перший історичний твір Кухаренка - "Огляд історичних фактів про Військо Чорноморське" - з'явився 1836 року. Тоді ж була написана драма "Чорноморський побит на Кубані". Пізніше Яків напише низку етнографічних нарисів: "Козак Мамай", "Вороний кінь", "Сирота-мова", "Вівці і чабани в Чорноморії", "Пластуни" та інші.
Я. Кухаренко був у дружніх стосунках з Шевченком. Великий поет присвятив йому «Москалеву криницю» і цікавився його думкою про цей твір. Був організатором та учасником походів проти гірських народів Кавказу.