Крода - Похорон сонця (2007) [APE] | Pagan / Folk / Black Metal

Рецензія на альбом

У рецензії на попередній альбом українців я, пам'ятається, писав, що хлопці випускають свої релизи зі швидкістю конвеєра - не встигнеш озирнутися, як у них готова чергова "нетлінка". Звичайно, подібна плодючість не може не позначитися на якості, і, на жаль, я не можу сказати, що "FIMBULWINTER" ця проблема не торкнулася. Альбом в повній мірі відповідає поняттю "прохідного" навіть не дивлячись на те, що з часу дебюту музиканти досягли значних успіхів як у виконанні музики (з її творенням ніколи проблем не було), так і в її записі, що пояснюється, швидше за все збільшеними можливостями студії Св. Юлія, де незмінно записувалася уся музична частина КРОДИ. Отже, що ж там все-таки - з новим альбомом? А нічого особливого - ті, хто чув "ДО НЕБОКРАЮ ЖИТТЯ" цілком можуть собі уявити і звучання "ПОХОРОН СОНЦЯ" з тією тільки різницею, що тривалість пісень збільшилася в півтора рази і дещо похолоднішала атмосфера: в першій композиції - майже до "бурзумовської" холоднечі. Цьому, втім, є цілком логічне пояснення: якщо попередня робота була свого роду гімном пробудженню природи, весні, життю etc., то нині українці оспівують зиму, холоднечу, холод і, зрештою, смерть. У буклеті ми знову маємо можливість спостерігати відмінні фотороботи Вітерзгіра з пейзажами околиць села Синевидне і берегів річки Стрий, тільки тепер над усім панує Її Величність Зима з її сніговими заметами, закутими в льоди річковими берегами незамерзаючої річки і укутаними в біле покривало горами. Красиво.. І цій красі намагається вторити музика, хоча, чогось виходить дещо натужно. Можливо, погано в цю атмосферу вписуються українські народні мелодії, які, таке враження, музиканти вставляють сюди тому що цього від них чекають, а не за велінням серця, можливо вокал Ейзенслава більше підходить для того, щоб "голосом палити серця людей", а не виспівувати в стилі древніх оповідачів про те, як "Над Горами, над Лiсами - Хмарами / Снiговими Сокiлами / Над Степами, над Курганами / Зірками Високими."., а швидше за все просто тому, що надто багато удач не буває. І черговий альбом КРОДИ, витриманий в їх фірмовому стилі з мінімальними варіаціями, про які я вже сказав вище, просто не зміг здолати деяку планку, підняту їх же власними попередніми роботами. Кавер однієї з пісень BRANIKALD, перероблений до невпізнання і з українським текстом навряд чи може вважатися якоюсь особливою фішкою, хоча, потрібно віддати належне музикантам - у такий спосіб вони і данину поваги Кальдраду віддали і атмосферу власної творчості не порушили, що у випадку з переграванням чужих пісень трапляється не так часто. У даному ж випадку "Буревiй" є невід'ємною частиною альбому - але не більше того. Загалом, для КРОДИ реліз, на мій погляд, не найвдаліший, хоча, якщо розглядати два альбоми ("ДО НЕБОКРАЮ ЖИТТЯ" і "ПОХОРОН СОНЦЯ") як дилогію, то все може змінитися кардинально. В якості складової частини дилогії альбом виглядає практично ідеально - тотожність музичних ідей виглядає як спадкоємність, зміна атмосфери і довжини композицій - як художній прийом, необхідний для живописания іншої пори року (як у природі, так і в людській душі), а деяку монотонність і невдале використання фольклорних елементів можна і пробачити.. Але все таки, від групи, що написала колись таку паган-металічну сонату, як "ЛЕГЕНДА", хотілося б більшого.
---
рецензія взята з darkside.ru /переклад з російської/