про альбом і гурт
Оцифрована бобіна з 1989 року у жахливому стані хоч над нею трішки попрацювали
Ідея створення у місті вокально-інструментольного ансамблю (ВІА) належала студентові училища прикладного та декоративного мистецтва Мирославу Волощукові. Назву “Гуцули” придумав Любомир Гавриш. Планувалося, що кожен учасник ВІА зможе запропонувати свій варіант наймення. Але Любомир не став очікувати колективного обговорення і непередбачуваного рішення більшості. Він викрав барабани і разом зі своїм другом за одну “ніч намалював на них придумане ім’я і відповідний орнамент.
Із властивою молодості самовпевненістю, хлопці бралися за сучасну обробку народних пісень, писали свої власні, виконували тогочасні шлягери відомих вітчизняних і зарубіжних груп. Навіть виробили свій неповторний стиль, так званий фольк-рок (суміш гуцульсько-галицького сленгу і рокових ритмів). Стиль, який вміло підхопили відомі сучасні групи “Брати Гадюкіни” і “Бункер Йо”.
“Гуцули” стали помітним явищем в культурному житті нашого краю. Можливо, на фоні сяючих німбів патріархів традиційного гуцульського мистецтва творчість патлатих хлопців з провінційного ВІА комусь могла здаватися дитячими забавками і марною тратою молодих років. Можливо, хтось із прискіпливих літературних чи музичних критиків назве тексти окремих пісень примітивними, а музику до них — непрофесійною (жоден із засновників групи не мав музичної освіти). Але ніхто не наважиться ставити під сумнів феномен популярності “Гуцулів”.
Досить послухати цей український архаїчний, аутентичний рок-н-рол початку 80-х років ХХ ст., щоб зрозуміти як ми — українці, себе не любимо. Шквал критики і нерозуміння з боку офіціозу, настільки почуте не вписувалося в тодішні музичні рамки і канони, гоніння з боку партійних і репресивних органів — і повні зали і захват публіки — з іншого.
Біда рок-гурту «Гуцули» в тому, що вони набагато випередили свій час, випереджають його, нажаль, ще й досі.
Специфічна гуцульська говірка, неповторний гумор, а часом і сарказм, глибока філософія окремих текстів накладені на основу світової рок-культури, створюють неповторний колорит звучання характерний тільки для «Гуцулів».
Щоб відновити справедливість, повернути українській музиці викинуту сторінку нашої музичної культури, нашої історії ми намагаємося повернути до вух слухача те дійство, що відбувалося багато років назад. «Show must go on».
Гурту в цьому році виповниться 40 років, ми намагалися організувати ювілейний концерт, поскликати колишніх учасників гурту, серед яких Народний артист України Остап Гавриш, Заслужений артист України, керівник гурту «Смерічка» Володимир Прокопик, колишній керівник групи технічної підтримки «Гуцулів», а зараз гендиректор фірми «Зінтеко» світло-звук Станіслав Кушпітовський, Сергій Сіталов — світло-звукорежисер гурту, нині відомий підприємець Москва, Росія, гітарист гурту «Свитязь» Валерій Ткаченко, відомий автор і виконавець Петро Хрущ, але нажаль ні матеріальної, ні моральної підтримки з боку владних структур ми знайти не змогли, тому вирішили проводити акцію-серією окремих виступів та концертів на різних майданчиках.
В кінці 2009 року плануємо провести концерт для студентів Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва ЛНАМ, в актовому залі якого в новорічну ніч з 1969 на 1970 рік народився гурт «Гуцули».
З офіційного сайту гурту
Гість
