Грушевський М. Про українську мову і українську школу (1991) [PDF]

Передмова автора до першого видання

В сїй книжечцї зібрав я статї про українську мову і шкільну науку чи освіту, що друкував у газеті «Село» в роках 1909 і 1910, головно для читачів селян. Чей стане в потребі. Питання сї — про українську мову, школу й освіту, не порішені в Росії досї, і довго ще про них прийдеться змагати ся й спорити ся, тож і гадки та звістки, подані в сих статях, можуть придати ся і сьому ділу послужити. Правда, статї єї писані з ріжних нагод і часом до тої самої справи і по кілька раз вертають ся, та тямущому чоловіковії се не зашкодить. Такі нагоди повторяють ся і певно будуть повторяти ся, і сказане з їх приводу не раз ще матиме свою силу.

Передмова від видавництва «Відродженнє»

Перше виданнє сеї книжечки вийшло в 1912 р. накладом самого автора. Книжечка мала великий успіх з огляду на авторітетне й популярне імя автора, а також з огляду на саму справу, яку обговорює в нїм автор зі знаннєм річи і для кождого зрозуміло.
Серед усїх потреб нашого національного життя потреба рідної школи найголовнїйша, бо народ, який не має своєї школи, може бути лише пасербом чужих народів, а нїколи не виб'ється на самостійну дорогу істновання.
Боротьбі за рідну мову і рідну школу мусимо присвячувати найбільше уваги, тому й віщаємо сю книжечку, щоб вона стала в пригоді кождому, хто не свідомий великої ваги рідної мови й рідної школи для поступу й розвитку рідного народу.

Уривок зі вступного слова, Ярема Гоян

Воскреснемо!
Воскреснемо, брати і сестри, бо земля наша, хоч і розіп'ята на хресті історії, але свята. Воскреснемо! Бо ми вічно були на цій Богом даній
землі як народ, і рідне небо хай пошле нам силу для життя.
Воскреснемо! Бо світить нам у віки пророцтво Тараса: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля».
Встаньмо з колін, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чорних скель, високо підведімо голови, як це одвіку було написано нам на роду. Пречиста блакить ясніє у безмірній високості України, як праведна душа народу. Веселковою барвою розлилася вона в небесах віковічним знаменом, на якому палає золото сонця, мов святий німб. Ні, немає на світі кращого неба, ніж небо України. Високе, мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної матінки-землі. Подивімось на своє небо і думкою, як у тій чудовій-пречудовій пісні, полиньмо аж до сонця і зірок і гляньмо на трепетну Землю — і тоді відкриється нам на зелено-голубому лику планети край, що нагадує собою серце, — Україна!
Ні, як нема кращого неба, ніж небо України, так немає кращої землі, ніж наша Україна...