Його називали Володарем дум селянських, Мужицьким Бетховеном, а він вважав себе Великим страдником.
Над ним висіло прокляття за сподіяний предками злочин — знав, що має спокутувати його. Від того все навколо було чорним, як мужицьке поле.
Чув себе листком берези, котрого пірвав вітер, забрав від мами.
Постійно мучив його неспокій. Ніде не знаходив пристановища.
Вчився на лікаря, але не став ним. Був послом до віденського парламенту, але нічого суттєвого зробити не зміг.
Жив у боргах. Соромився своєї бідності.
Таким постає Василь Стефаник в есе-біографії Романа Горака «Кров на чорній ріллі».Зміст
Розділ перший. ЛЕГЕНДА РОДУ — 5
Розділ другий. ДИТИНСТВО — 15
Розділ третій. ШКОЛА — 33
Розділ четвертий. КОЛОМИЙСЬКА ГІМНАЗІЯ — 39
Розділ п’ятий. ПІДПІЛЛЯ — 48
Розділ шостий. ДЕБЮТ — 65
Розділ сьомий. ДРОГОБИЧ — 68
Розділ восьмий. У КРАКІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ — 78
Розділ дев’ятий. ДРУЗІ — 109
Розділ десятий. 1897 РІК — 142
Розділ одинадцятий. НАПЕРЕДОДНІ — 166
Розділ дванадцятий. «СИНЯ КНИЖЕЧКА» — 192
Розділ тринадцятий. ЄВГЕНІЯ І ОЛЬГА — 213
Розділ чотирнадцятий. «ДОРОГА» — 263
Розділ п’ятнадцятий. ОДРУЖЕННЯ — 294
Розділ шістнадцятий. ПОСОЛ — 314
Розділ сімнадцятий. ВІЙНА — 343
Розділ вісімнадцятий. «ВОЄННІ ШКОДИ» — 381
Розділ дев’ятнадцятий. «ВОНА — ЗЕМЛЯ» — 402
Розділ двадцятий. ЮВІЛЕЙ — 430
Розділ двадцять перший. ПІСЛЯ ЮВІЛЕЮ — 452
Розділ двадцять другий. ЗНОВУ ЮВІЛЕЙ — 480
Розділ двадцять третій. ОСТАННЯ ЗБІРКА — 500
Розділ двадцять четвертий. ВІДХІД — 532
Розділ двадцять п’ятий. ПОХОРОНИ — 557
Розділ двадцять шостий. ПОШАНУВАННЯ — 570