Іноді з нашими рідними стається щось таке, чого не мусило статися. Щось болісне і трагічне. І світ ураз змінюється - в ньому стає похмуро, прохолодно, самотньо, розгублено. Таке трапилося з Маріанною після того, як одного дня її старший брат втратив здатність говорити. Щоб раз і назавжди здолати трагічне, потрібно не боятися - поговорити про нього з рідними, прожити його разом і повернути в родину затишок і радість. А все найтепліше, найважливіше, найдорожче - те, що миттєво зникає: голоси, погляди, дотики - може зберегти пам’ять.
Читайте повість відомого норвезького письменника Клауса Гаґерупа «Золота Вежа» в перекладі українською Галини Кирпи. А про прихований дар трагічного в житті розповідає читачам казкотерапевт Катерина Єгорушкіна
Перекладено з видання:
Klaus Hagerup. Det gyldne tamet. H.Aschehoug & co (W. Nygaard), Oslo, 2009.Зміст
Розділ 1 4
Розділ 2 11
Розділ 3 16
Розділ 4 22
Розділ 5 28
Розділ 6 35
Розділ 7 46
Розділ 8 50
Розділ 9 56
Розділ 10 63
Розділ 11 68
Розділ 12 76
Розділ 13 83
Розділ 14 89
Розділ 15 94
Розділ 16 99
Розділ 17 104
Розділ 18 108
Розділ 19 113
Серйозна розмова про стрес і пам’ять (Катерина Єгорушкіна) 116