Брати Блюзу - Брати Блюзу (2000) [FLAC] | Jazz-Rock

газетa "Вікна"

Кожен концерт „Братів Блюзу” — ексклюзив
Fri, 19 Oct 2007 08:19:36 +0300
Ігор МУДРИК, журналіст
Наступного тижня в Івано-Франківську після 10-річної перерви відбудеться сольний концерт „ББ”
П’ятнадцять років тому двоє музикантів з Калуша — брати Мирослав та Олег Левицькі вирішили спробувати свої сили на музичному фестивалі „Зірки Прикарпаття” в Івано-Франківську. Після вдалого виступу хлопці зібрали свій гурт, запросивши у команду скрипаля — калушанина Андрія Валагу, гітариста Сергія Тафтая, басиста Андрія Мельника та барабанщика Андрія Вінцерського з обласного центру. Так виник гурт „Брати Блюзу”, який уже через рік став одним з найпопулярніших музичних брендів не лише в Україні, але й за кордоном. Експериментальна музика, з якою виступили „ББ” на фестивалі „Золотий тік” у Галичі у 1992 році, виявилася напрочуд вдалим проектом гурту, адже наступного року на „Червоній руті” у Донецьку невідомий широкому колу українських меломанів гурт з Калуша став володарем найвищої нагороди — Гран-Прі фестивалю.
— Це були незабутні моменти життя кожного з учасників гурту, — ділиться спогадами композитор, аранжувальник, піаніст і водночас продюсер „Братів Блюзу” Мирослав Левицький. — Щоправда, вже досить скоро нам стало зрозуміло, що повністю віддатися улюбленій музиці в Україні нам не вдасться, адже наші твори не відносяться до розряду поп-музики, яка є комерційною, а відтак — приносить прибутки виконавцям та їхнім продюсерам. Більше зацікавилися нашим експериментом поціновувачі мистецтва за кордоном. Як це не прикро звучить, але ми здобули широку популярність не у себе вдома.
Гастрольні поїздки у Канаду, Францію, Німеччину, США, Австрію, Польщу незабаром зробили „Братів Блюзу” по-справжньому відомими і, що найголовніше, — впізнаваними. За словами Мирослава Левицького, напрацьовані композиції хотілося втілити у якісний саунд. Так з’явилася ідея створити свій перший компакт-диск, який був записаний на студії звукозапису „BMG-Studio” у Мюнхені і вийшов у світ у 2000 році. Художнім оформленням до альбому став концепт калуського письменника, художника та музиканта Юрія Іздрика. Презентацію цього компакт-диску „ББ” провели у Калуші у Центрі відпочинку молоді „Аврора” сім років тому. Це був їхній останній виступ у рідному місті. Щоправда, Мирослав Левицький ще раз нагадав про свою команду у 2002-му під час святкування 10-річчя „Братів Блюзу”. Тоді у Калуші він організував цікавий проект „Джейм сейшн” за участю відомого українського скрипаля Кирила Стеценка, співачки Ані Лорак та своїх іноземних друзів-музикантів Ренса Ньюланда та Лайонелла Лоджа.
І от про „Братів Блюзу” знову заговорили на теренах Прикарпаття. 25 жовтня у залі Івано-Франківської обласної філармонії вперше після 10-річної перерви відбудеться сольний концерт „ББ”. Найцікавішим є те, що склад гурту буде майже таким, яким він був 15 років тому. Але замість басиста Андрія Мельника, який зараз мешкає у Нью-Йорку, виступить Віталій Савченко, який працював у музичному супроводі співачки Гайтани та інших відомих поп-зірок. А скрипаля Андрія Валагу змінить на сцені його син Захар.
— Зараз усі ми відчуваємо неабияке хвилювання перед цим концертом, — каже Мирослав Левицький. — Перш за все, тому, що наш виступ буде своєрідним звітом перед слухачами за наші багаторічні мандри світом, наші нові напрацювання та досягнення у музиці. Хочу сказати, що кожен учасник гурту є по-своєму оригінальним виконавцем, має свій почерк і ніколи не повторюється у виконанні тієї чи іншої мелодії. Наприклад, Олег Левицький володіє найбільш широким діапазоном звучання альт-саксофону — від ледь чутного легкого піано до експресивного потужного форте. Коли чуєш звук Олегового саксофона, то його просто неможливо сплутати з будь-яким іншим. Це дуже важливо для музиканта — бути впізнаваним буквально з кількох нот, дуже тонко і глибоко відчувати музику, володіти багатим спектром музичної динаміки. Мене дуже тішить, що цими рисами відзначається кожен з „Братів Блюзу”.
Дуже важливим інструментом для композицій „ББ” є скрипка.
— У даному концепті звук скрипки не є характерним, — каже Мирослав Левицький. — У кількох моментах вона звучить, як електроскрипка, в інших — як волинка, гуцульська чи симфонічна скрипка. І дуже важливо відчувати те завдання, яке ставить перед музикантом композитор і продюсер. У цьому сенсі Захар Валага є дуже талановитим і прогресивним скрипалем. Він старається віднайти свій почерк і свій стиль виконання. Не менш важливою у творах „ББ” є й роль ритм-секції гурту — бас-гітари, гітари та ударних інструментів. У музикантів та музичних критиків є такий термін — „ньюйоркський саунд”. Саме таким стилем виконання вирізняються зараз Сергій Тафтай та Андрій Вінцерський, які набули відповідної майстерності у кількарічній роботі з відомими джазменами США та Канади.
Концерт у філармонії складатиметься з півторагодинної програми, до якої увійдуть як перші твори гурту, так і зовсім нові, написані Мирославом Левицьким спеціально для відновленого „ББ”. Вирізнятимуться ці мелодії більшим спектром світлих фарб, з домішками північно-американського стилю виконання. Музиканти ставлять акцент саме на віртуозність, яскравість та моменти оптимізму у музиці з наданням їй світлих тонів. Блюз, джаз, рок з елементами фольку — це та музика, яку зможуть почути шанувальники „Братів Блюзу”.
— Користуючись нагодою, хочу запросити усіх калуських меломанів на наш концерт, який відбудеться наступного четверга, 25 жовтня, в обласній філармонії. Початок о 18.00, — запрошує Мирослав Левицький і „ББ”.

газета "День"

Спочатку був Шуман...
15 років тому «Брати блюзу» увірвалися на велику українську рок-сцену
ЗНОВУ РАЗОМ
У київському клубі «Пивна бочка» відбувся ювілейний концерт рок-гурту «Брати блюзу», присвячений його 15-річчю. Виступ легендарної команди викликав великий резонанс у культурному житті Києва. Задовго до початку концерту біля входу у клуб уже юрмилися фани, шанувальники гурту та просто любителі джазу. Через те, що потрапити до зали було непросто, початок концерту затягнувся майже на годину.
Очікування публіки було нарешті винагороджене — на сцену клубу піднявся всім відомий Кирило Стеценко (цього разу як скрипаль «Братів блюзу») й розказав про творчий шлях гурту . А розповісти йому було про що — 15 років тому «Брати блюзу» увірвалися на велику українську рок-сцену як один з найкращих рок- гуртів, стали відомими в Європі. «Брати» — єдиний колектив, що отримав Ґран-прі фестивалю «Червона рута» за весь час її існуваня. Вони першими з-поміж українців дали концерт на фестивалі «Pepsi-Sziget» у Будапешті, де «Брати» грали поруч із такими монстрами рок-музики, як «Green Day» і «Rammstein», здійснили велике концертне турне по Австрії, уклали угоду з одним із світових рекордингових мейджорів — славнозвісною компанією BMG, регулярно концертують по клубах Європи й Америки. Все це викликає неабиякий подив, бо більшість «Братів» живе й працює в різних містах США й Канади. За висловом Кирила Стеценка, «Брати блюзу» немов «діти лейтенанта Шмідта», у потрібний момент по команді збираються у певній точці земної кулі, щоб потім знову роз’їхатись у своїх справах.
А починалось усе на початку 90-х — саме тоді клавішник і аранжувальник Мирослав «Емерсон» Левицький, працюючи в Москві, вирішив, разом із своїм рідним братом (насправді) — саксофоністом Олегом Левицьким, створити власну команду. На ювілейний концерт до «Бочки» «Брати» зібралися майже цілковито своїм першим, «зоряним» складом: Мирослав Левицький — клавішні, Олег Левицький — саксофон, Сергій Тафтай — гітара, Андрій Вінцерський — ударні, Кирило Стеценко — скрипка, Андрій Сова — бас-гітара. Останній, замінюючи бас-гітариста Андрія Мельника, який не зміг прибути на ювілей гурту, дебютував у той день у складі «Братів блюзу». Не вистачало також скрипаля Андрія Валаги, який після тяжкої хвороби, на превеликий жаль, уже не виступає.
Після «доповіді» Стеценка розпочався безпосередньо концерт: на сцену вийшов клавішник Мирослав Левицький і почав грати... Концерт Шумана для фортепіано, точніше, імпровізацію на тему.
З перших акордів музиканти цілковито оволоділи увагою залу — настільки енергійною була подача матеріалу. Недаремно на фестивалі «Червона рута» в Донецьку «Братів» було визнано найкращими виконавцями на своїх інструментах — їхній професіоналізм виявився як у міцній спаяності ансамблевої гри, так і в численних інструментальних соло, що того вечора мали можливість продемонструвати всі учасники гурту. У першому відділенні особливо відзначився саксофоніст Олег Левицький — блискуча техніка, експресивна манера та виразність його гри забезпечили йому палке захоплення слухачів. Практично весь перший відділ Олег був фронтменом гурту, а в композиції «Sax-solo» підкорив публіку блискучою імпровізацією без ансамблевого супроводу.
Не менш вдалими були виступи й інших учасників гурту: Сергій Тафтай показав справжню гітарну техніку і драйв у численних соло, а бас-гітарист Андрій Сова та ударник Андрій Вінцерський створили саме той потужний саунд, що вирізняє «Братів блюзу» з-поміж інших джаз-рок гуртів.
Композиції гурту виявили неабияку обізнаність музикантів у сучасних стилях. Нью-ейдж, ейсід-джаз, фрі-джаз та інші напрямки сучасної музики складають звукову палітру «Братів» у композиціях «Vienna woods», «Тwo evenings with love», «Sunely-19.25» та ін. Але справжньою родзинкою вечора стала поява Кирила Стеценка зі скрипкою. Автентична манера гри легендарного скрипаля у поєднанні з джаз-роком від «Братів блюзу» справляли неймовірне враження. Народні інтонації злились у нього в органічній єдності із джазовими пасажами й каденціями. Саме таке поєднання фольклору і джазу створює стильове обличчя «Братів блюзу» — індивідуальне й неповторне.
У другому відділі гра ведучих солістів — О. Левицького й К. Стеценка — постала перед слухачами як діалог і взаємопроникнення двох культур — джазу й української етніки. На початку відділу К. Стеценко зіграв соло-імпровізацію — своєрідний «каприс» у народному стилі на тему пісні «Верховино, світку ти наш». Два наступні номери продемонстрували два різних світи, два підходи до використання фольклору. У композиції «Ой-я» енергійний, моторний коломийковий ритм був підкреслений коломийковими ж текстами, начитувані Олегом Левицьким. Світової слави шедевр «Братів» — «Правдиве життя» («Authentic life») — це світ пронизливої, м’якої лірики, побудованої на тій же коломийковій поспівці, що поступово перетворюється в «дикі» коломийкові танці.
На закінчення концерту М. Левицький знову звернувся до класики — в його неймовірних імпровізаціях можна було почути фрагменти з мазурок Ф. Шопена, фортепіанних концертів С. Рахманінова і ще багато чого... А сприймалося це абсолютно у форматі концерту — мабуть, і Шопен, і Рахманінов не здогадувалися, що були першими «братами блюзу». Заключна інтерлюдія знову заглибила слухача до світу блюзу — міцного, як пиво у «Бочці».
№127, четвер, 2 серпня 2007

з концертної афіші

До свята 8 березня Культурно-мистецький центр «Є» в Івано-Франківську запрошує Вас на концерт легендарного гурту «Брати Блюзу», який відбудеться в арт-клубі «Гармидер», 1 поверх.
Якось великий Ерік Клептон випадково, а можливо й ні, вимовив геніальну фразу, суть якої зводилась до того , що хороший рок-музикант є той, хто вміє грати тихо…
Максимально акустичне звучання + витончена звукова палітра + чуттєвість музичного матеріалу + динамічне і гармонійне різноманіття - все це чекатиме на прихильників гурту «Брати Блюзу», які прийдуть 8 березня на концерт «Unplugged» .
Учасники гурту виконають для Вас як відомі композиції, так і нові, написані саме для виступу 8 березня. « Unplugged » - завершальний концерт із серії виступів гурту, концепцією яких є неповторність у звучанні, виконуваних сетах і складі музикантів.