Агатангел Кримський, Микола Левченко. Знадоби для життєпису Степана Руданського (1926) [djvu, pdf] | Оцифровано Гуртом

Де що є:

Передне слово—М. Левченка ІІІ
Акад. С. О. Єфремов: Саиотній співець. Вступна промова 1-7
Акад. А. Кримський: До життєпису Степ. Руданського (відб. з У кн. «Записок Іст.-філ. Відд.»): ....... 1-23
Про хлоп’ячі літа С. Руданського (ст. 1-5). - Антирелігійні сть у рідному його селі (ст. 5-7).—Найперші письменницькі спроби пера у Руданського; впливи од російської і польської романтики (ст. 7-Ю). — Руданський етнограф (ст. Ю-12)'.—Як треба ставитися до етнографічних його записів (ст. 12-13).—Руданський маляр (ст. 14-15).—Характерне Степанове листування з його братом Грицьком (ст. 15-21).—Чи був з Руданського алькоголик (ст. 21-23).
Одесит (=М. Комар): Деякі знадоби до біографії Руданського (із львівської «Зорі» 1886) . 24-30
Листи Ст. Руданського до В. В. Ковальова 1869-1870 30-34
А. Кримський: Руданський і Драгоманів (з приводу Іліяди) 35-42
Могила Руданського в Ялті: ....... 43-50
Лист Ів. Степовика до «Зорі* 1892 (ст. 43-44).—М. Комар про пам’ятник на могилі 1892 (ст. 45).—«Листи з Криму* О. Я. Кониеького до «Зорі» 1896 (ст. 45-48) —«Самотня могила» С. Єфремова 1913 (ст. 48-50).
Руданський перед українським читачем XIX в. (1861-1896), А. Кримського та М. Левченка 51-244
а) Що вийшло друком ще за поетового життя? .... 51-66
Найперші друковані поезії та етнографічні вапнси Руданського 1861 (ст. 51-53) і похвальні чутки про його рукописну поетичну збірку (ст. 54-56).—Доносно-лайлива стаття «Малоросса А. Восточенка» (архіви. А. Мартиновського): «Еще о спам»—в «Вѣстникѣ Юго-Западной Россіи» К. Говорського 1864 (ст. 56-62).
Повне мовчання про поета в 1-му виданні «Обзора славянскихъ литературѣ» Пипіна й Спасовича 1865 (ст. 63-64).—Прислів’я в збірці Иомиса 1864 (ст. 64).—Передруки з «Основы» в Галичині, ще sa поетового життя (ст. 64-65).—Похвальні усні рецензії вінця 1860 рр. од Костомарова, Ні- щинського, Драгоманова (ст. 64-65); непорозуміння з Драгомановим (ст. 66).
б) Руданський, через Драгоманова, стає посмертно письменником закордонним, 1870-их рр.: 66-70
В 1870-их рр. творчість Руданського черев Драгоманова починає виавлати себе ва кордоном; 1-ша пісня <Іліяди> у львівській «Правді» 1872 (ст. 66-67).—Італійська стаття Ukraino (Драгоманова) 1873 і її вреферування' в «Правді» 1873 (ет. 67).—Оповістка про поетову смерть у «Правді» 1873 (ст. 68).—Протягом 1874-1877 рр. публікує «Правда» поезію «Наука» та переклади однієї пісні «ЕнеТди», шістьох порізнених пісень Іліяди та Лермонтового «Демона» (ст. 68-70).
Позначна стаття Драгоманова «Малорусская литература въ Галичинѣ» в «Кіевскомъ Телеграфѣ» 1875 (ст. 70-79); Руданський въ «Малорусскихъ народныхъ преданіяхъ» Драгоманова 1876 (ст. 79).
Дещо з галицької дрібної бібліографії Руданського 1876-1877 (ст. 80-81);
«Полуботко» в Шевченковому «Кобзарі» (ст. 80).—Неувага до Руданського навіть у 2-му виданні ^Исторіи славянскихъ литературъ» Пи піна і Спасо- вича 1879 (ст. 81-82).
в) Початок ознайомлення ширшої української публіки 1880-1886
з поетичною спадщиною і літературною вагою Руданського: 82—101
«Співомовки Ст. Руданського. Выдавъ Н - й Г - ъ Волинський»
О=0л. Пчілка] К. 1880 (ст. 82-83); «Прислів’я од видавця» (ст. 83-85).
Поясніння з автобіографії Ол. Пчілки (Драгоманова сестри; ст. 85*87). —
Руданський incognito в «Нових українських пісньах» Драгоманова 1881 (ст. 87-88).—Дрібна галицька бібліографія 1881-1882 (ст. 88).
Нові дані—А. Я. Кремінського в «Кіевской Старинѣ» 1882 і 1883 (ст. 88-90).
Ник. Ів. Петров в «Очеркахъ исторіи украинской литературы» 1884 перший дає докладну статтю про Руданського й різко підкреслює його літературну вагу (ст. 90-95).—Академічна рецензія Н. Дашкевича (1888) на працю Петрова (ст. 95-96).
Рукописна незовсім прихильна рецензія П. Гн. Житецького бл. 1884 р.
(ст. 96-99).
Дрібні галицькі публікації з Руданського 1884-ноч. 1886 р., з деякими випадковими, доти невідомими новинами—у календарях, в «Зорі», в гумористичному «Новому Зеркалі» (ст. 99-100).—Знов похвальна для Руданського помилка Драгоманова про «Засідателя» в «Кіевской Старинѣ» 1886 (ст. 100). — Олесницький у 14-му вип. своєї «Руско-украиньскои Бібліотеки» 1886 дає всезбірку цілої тієї літературної спадщини Руданського, котра будь-де оголошена була друком (ст. 100-101).
г) Тучний потік геть усяких звісток за Руданського в Галичині
1886: . . . . ". ‘ . . . 110-111
Редагована Ів. Франком «Зоря» 1886 стає репертуарним органом для дуже жвавого нового зацікавлення Руданськпм (ст. 101). Звістки в ній од Б. Познанського (ст. 101-102; ст. 106 = ст. 14), Одесита-Комара (ст. 102 = ст 24-30). Листи Руданського до Ковальова (ст. 104 = 30-34).
Звістки од Вас. Лукича (ст. 105-106), Франка (ст. 102-105); бібліографія 1861-1886 (ст. 102-104). Огляд автографічного III тома (ст. 106-108) та копії Стрільчевського (ст. 108-109).—Непереривною низкою Ів. Франко публікує в «Зорі» 1886 (поч. з М11), за копією Стрільчевського, понад півсотні приказок Руданського, яких доти ніхто не був знав (ст. 109). Пригода з ч. 17-им «Зорі» (ст. 109-110).
* Василь Лу’кич у «Ватрі» * 1887 починає публікувати історичні поеми
Руданського (ст. 110-111).
д) Руданського рішуче визнано в українському письменстві за
класика 1887-1888: . . . .. . . . . 111—120
Розділ про Руданського в «Исторіи літератури рускои» проф. Ом. Огоновського — в «Зорі» 1887 і в окремому томі (ст. 111-118).
Голоси: Олени Пчілки 1888 (ст. 118 = 85-87) та Бор. Грінченка 1888 (ст. 119); дитячий журнал 1888 (ст. 119). — Опубліковано поему «Павло Апостол» у «Правді» 1888 (ст. 119).—«Австро-руські спомини» Драгома- нова 1889 (ст. 119 = 40-41). — Вас. Лукич у календарях «Просвѣты»
1890-1891 далі публікує цикл історичних поем Руданського (ст. 120).
е) Нове підвищене зацікавлення Руданським 1891-1892 рр.: . 120—127
Франко хоче^ винести Руданського на світ як етнографа, 1891-1892 (ст. 120-124). — Інтерес до занедбаної поетової могили: Степовик і Комар, 1892 (ст. 124 = ст. 43-4 ). — Комар несистематично публікує деякі ще невідомі гумористичні приказки Руданського; десяток у «Правді* 1892 (ст. 126-127). — Василь Лукич допубліковує цикл історичних поем, видавши шосту (і останню) те недруковану: «Мініх» 1892 (ст. 127).
ж) Початок повного видання Руданського 1893-1895: . . . 128—134
* Мих. Комар потроху друкує-попереду в «Зорі» 1893-1895 1-й томик львівської editio princeps: «Твори Степана Руданського» (ст. 128). —
Передмова М. Комара до І т. (ст. 128-132). — Що друковано в «Зорі», а що в одбитці (ст. 132-134). — Дрібні галицькі передруки з поезій Руданського 1894-1895 (ст. 135; ст. 221).
з) А. Кримський влітку 1895 р. здобував до своїх рук трохи чи не
всю літературну спадщину Руданського* .... 135 — 142
Стаття А. Кримського в «Житті і Слові» 1895: «Про рукописи Руданського і про їх відносини між собою» (ст. 135-142).
и) Перший томик Руданського в ред. Мих. Комара нарешті ви¬
ходить у світ (Львів 1895): ...... 142-158
Зміст І томика (ст. 142-143). — Додаток од М. Комара до відбитки: б і- бліографічний показник за 1861-1895 рр. (ст. 143-145). Додаток од А. Кримського: а) про рукописи Руданського (ст. 145-147), б) «Перегляд змісту* двох автографічних томів «Співомовок» (ст. 147-153). — Невиразність того «Перегляду» (ст. 154). Справжні власноручні Руданського «Заголовки І и II кныжкы» 1859 (ст. 154-158).
і) А. Кримський 1895-1897 випускає у світ П-ІІІ томи editionis
principis Руданського 158—221
Розбіжність поміж текстом Руданського в «Зорі» 1895-1896 та окремими відбитками ІІ-ІІІ т.т. 1896-1897 (ст. 158-160). — «Передне слово» А. Кримського (ст. 161-170); він із самих писань Руданського витягає біографічні подробиці (ст. 167-169), — Критичні редакторські уваги А. Кримського:
а) для встановлення правдивого тексту Руданського (ст. 170-171); б) зазначення тих приказок, що не могли увійти в друковше видання через свою богохульність, або непристойність (ст. 171, та ст. 179); [Повний ч реєстр і зміст таких ненадрукованих приказок, а почасти й повний їхній текст на підставі автографів Руданського; ст. 171-179];
в) Уваги про діалектичні особливості мови Руданського (ст. 179); — фонетика звуків голосних (ст. 180-183), приголосних (ст. 183-185), морфологічні особливості (ст. 185-194); подільські наголоси (ст. 194-195);
г) Поясніння для менше вживаних слів (ст. 195); — альфабетний словничок (ст. 195-200); комічна пригода з «gały* та «дермо* (ст. 200-201); —
д) Уваги історичні (ст. 201-203) та фольклорно-етнографічні (ст.203-210);
е) Приміткиїхарактеру стилістично-естетичного та про стадії творчо- сти Руданського (ст. 210-220). — Відсутність редакторської коректури
' (ст. 220-221).
к) Дрібна бібліографія про Руданського 1895-1896 перед вихо¬
дом у світ II—III т.т.: ....... 221—224
Ущиплива увага «Зорі» 1895 про передруки в «Дзвінку» (ст. 221).
Листи Боннського з Ялти 1896 (ст. 221). Звістки в «Зорі» про друкування II—III т.т. під редакціею А. Кримського та про те, що А. Кримський має автографи Руданського: «Цар-Соловей» та «Королеводвірський рукопис» (ст. 222).—Розділ про Руданського в шкільній хрестоматії Бар- вінського: «Виїмки» 1896 (ст. 222-224). Рецензія Вас. Лукича на ті «Виїмки» (ст. 224).
л) У світ виходить IV томик Руданського під редакціею Вас.
Лукича: . . . . . . . . 224—244
В «Зорі» 1896 друкуються лиш деякі уривки з IV тому (ст. 224). —
Зміст окремого видання (ст. 224-225). Вас. Лукич не вніс до IV т- деяких ноевій Руданського, котрі були вже опубліковані в «Основі» 1861 і ин. (ст. 225), а почасти проминув і дещо з того матеріялу, який був в авторському оригіналі (ст. 226).— «Передне слово» Вас. Лукича до IY т.
(ст. 226-230); його неточності і спішливість (ст. 230-231). Помилкова думка Вас. Лукича, ніби він друкує з рукописа, «цілком зладженого автором до друку»; проти цієї Лукичевої думки промовляє й порнографічність декотрих поезій в тім рукописі (ст. 231-232). — Редакторські нотатки до IV т.: а) характеру історичного (ст. 233-234); [Менжиков =* Міняйло» ст. 234]; — б) Увага із старо-руської філології за «Словом» Ом. Огонов- ського (ст. 235-236); —в) Уваги правописно-діялектологічного характеру (ст. 236-241); поясніння трьох-чотирьох менше зрозумілих слів (ст. 241-242).
Невдатні виправки авторового тексту на ніби-літературний галицький лад, з каліченням навіть поетичного метру (ст. 242-243). — Загальні висновки про всі чотирі томи (ст. 243-244).