|
glex ®
Стаж: 5 місяців 1 день Повідомлень: 390
|
Сторінка у розробці.
На сайті
Ентоні Гопкінс — валлійський актор і режисер. Обіймає британське та американське громадянство. Дворазовий володар премії «Оскар» (1992, 2021), спеціальної премії «Золотий глобус» (2006) за внесок у кінематограф, «Сатурн» (1992) та «Еммі» (1976, 1981), а також п'яти премій BAFTA (1973) 1992, 1994, 2008, 2021).• "Ранні рокиСер Фі́ліп Е́нтоні Го́пкінс народився 31 грудня 1937 року в Маргемі, Порт-Талбот, Уельс, Великобританія. Ентоні з не багатої сім'ї пекаря Річарда Артура Хопкінса і його дружини Мюріел Енн. Займався грою на фортепіано. В 1949 році, за наполяганням батьків, він вступає до "Чоловічої школи Західного Монмута" в Понтіпулі. Проучившись там 5 семестрів, Хопкінс переходить в "Каубріджської середньої школи" (Каубрідж, південний Уельс).• "Початок акторської кар'єриЕнтоні Гопкінс подає документи в Уельський королівський коледж музики і драми у Кардіффі і закінчує його в 1957 році. Після 2-х років служби в армії, в 1959 році він переїжджає до Лондона, де продовжує навчання в Королівській академії драматичного мистецтва.
В 1965 році після декількох років у репертуарному театрі, його помітив британський актор Лоуренс Олівьє, який запросив його вступити в Королівський Національний театр. Гопкінс став дублером Олівьє. З 1965-1970 років продовжував грати в театрі, проте не дивлячись на успіх більше прагнув до зйомок у кіно.
У 1983 році Гопкінс також став членом репертуарної компанії «The Mirror Theatre Ltd». У 1985 році Гопкінс зіграв разом з Коліном Фертом у п'єсі Артура Шніцлера «Самотня дорога» в «Олд Вік». Того ж року він зіграв в постановці Національного театру «Правда» в ролі Ламбера Ле Ру Девіда Хара та Говарда Брентона. Френк Річ у своєму огляді «New York Times» високо оцінив постановку вистави: «Містер Гопкінс створює незабутній образ неймовірно блискучого сучасного варвара».
У 1986 році він зіграв головну роль у постановці Девіда Хейра «Король Лір», улюбленому Гопкінсом. П'єса Шекспіра пройшла в Національному театрі. Наступного року він зіграв роль Антонія в постановці Національного театру «Антоній і Клеопатра» з Джуді Денч, а в 1989 році Гопкінс з’явився на сцені в постановці Вест-Енду «М. Баттерфляй». «Це була мука», — сказав він у пізнішому інтерв’ю. Про ранок, де ніхто не сміявся, він сказав, що «ані хихікання». Коли засвітилося світло, акторський склад зрозумів, що вся аудиторія — японці. «О Боже, — згадував він, — ти пішла б у свою гримерку. а хтось визирав голову за двері й казав: «Кави? Чай?» І я думав: «Будь ласка, відкриту бритву».• "Кінодебют і співпраця з АттенбороУ 1968 році Гопкінс отримав перерву в «Леві взимку», зігравши Річарда Левине Серце, у виконанні якого він був номінований на премію BAFTA за найкращу чоловічу роль другого плану. Здобувши собі ім’я як кіноактор, він з’явився в нео-нуарному бойовику Френка Пірсона «Дзеркальна війна» (1970) та у фільмі Етьєна Пер’є «Коли проб'є вісім склянок» (1971). Перший із п’яти співробітництв із режисером Річардом Аттенборо: у 1972 році Хопкінс зіграв британського політика Девіда Ллойд Джорджа у фільмі «Молодий Вінстон», а у 1977 році він зіграв офіцера британської армії Джона Фроста у фільмі Аттенборо про Другу світову війну «Міст надто далеко».
Гопкінс знявся в екранізації п'єси Генріка Ібсена «Ляльковий дім» (1973) разом з Клер Блум, Ральфом Річардсоном, Денхолмом Елліоттом і Едіт Еванс. Потім він знявся в комедії «Дівчина з Петрівки» (1974) з Голді Хоун і Хелом Холбруком, а також знявся в напруженому фільмі Річарда Лестера «Джаггернаут» разом з Річардом Гаррісом і Омаром Шаріфом.
У 1978 році він зіграв головну роль у продовженні «Національного оксамиту» (1944) під назвою «Міжнародний приз «Вельвет»» з Татумом О'Нілом, Крістофером Пламмером, режисером якого став Браян Форбс. У 1978 році він також зіграв головну роль у психологічному фільмі жахів Аттенборо «Магія» про маріонетку демонічного черевомовця, який Джин Сіскел назвав одним із найкращих фільмів року.• "1980–1989: Людина-слон та інші ролі
• "1990–1998: Фільми про Ганнібала Лектера та інші ролі
• "2000–2009: Незалежне кіно та студійне кіно
• "2010–2017: Франшиза «Тор» та бойовики
• "2019–2021: Відродження кар’єри та успіхи
• "Акторський стиль та благодійність
Ентоні Гопкінс був тричі одружений. Перший шлюб з акторкою Петронеллою Баркер тривав всього 6 років (1966-1972). Від шлюбу з'явилася донька Ебіґейл Гопкінс (народилася 20 січня 1968). Актор не спілкується ні з дружиною, ні зі своєю донькою. В одному зі своїх інтерв'ю він розповів, що навіть не знає, чи має онуків. З народженням доньки шлюб почав розпадатись, а Ентоні Гопкінс — зловживати алкоголем.
Другий шлюб Ентоні Гопкінса був з Дженніфер Лінтон і тривав 29 років (1973-2002). Вперше Дженніфер Лінтон познайомилася з Ентоні Гопкінсом у 1971 році. У той час вона працювала асистенткою режисера у студії Pinewood. Лінтон познайомилася з Гопкінсом, коли поїхала забирати його з аеропорту, позаяк він був надто п’яний і пропустив свій рейс. Роман виник, коли актор ще був одружений, і заради неї він залишив першу дружину і доньку. Розлучились Ентоні Гопкінс і Дженніфер Лінтон через те, що актор переїхав до США і отримав американське громадянство, а Дженніфер захотіла залишитися в Англії. Пізніше в інтерв’ю Гопкінс зізнався, що він жив окремо від дружини кілька років перед офіційним розлученням.
Третій шлюб Ентоні Гопкінса зі Стеллою Аррояве триває з 2003 року і досі.
За підтримки другої дружини актор боровся з алкоголізмом. З 1975 року Ентоні Гопкінс перестав уживати алкоголь. Його наштовхнула на це одна з подій – коли 29 грудня він, сильно напившись, опинився в Аризоні, абсолютно не пам'ятаючи і не знаючи, як і чому він туди приїхав.
У 2017 році актор зізнався, що в нього Синдром Аспергера.
Фільмографія
1965 — Людина в номері 17 / The Man in Room 17 — Доктор Гардинг
1967 — Блоха в її вусі / A Flea in Her Ear — Етьєн Плучекс
1967 — Білий автобус / The White Bus — Бречтейн
1968 — Лев узимку / The Lion in Winter — Річард I Левове Серце
1968 — Компанія п'ятьох / The Company of Five — Річард Мейсон
1969 — Дзеркальна війна / The Looking Glass War — Джон Ейвері
1969 — Гамлет / Hamlet — Клавдій
1970 — Великий неповторний містер Дікенс / The Great Inimitable Mr. Dickens — Чарлз Дікенс
1970 — Департамент С / Department S — Грег Голлідей
1970 — Біографія / Biography — Дантон
1970—1974 — П'єса дня / Play for Today (серіал) — Олександр Ташков / Боб
1971 — Коли проб'є вісім склянок / When Eight Bells Toll — Філіп Калверт
1971 — Десять заповідей / The Ten Commandments — Стів
1971 — Великі вистави / Great Performances — Тео Гандж
1972 — Людина поза межами / The Man Outside — Альберт Воттс
1972—1973 — Війна і мир / War & Peace (серіал) — П'єр Безухов
1972 — Гра поета / Poet Game — Г'ю Сандерс
1972 — Молодий Вінстон / Young Winston — Девід Ллойд Джордж
1973 — Ляльковий дім / A Doll's House — Торвальд Гельмер
1973 — Едвардіанці / The Edwardians — Девід Ллойд Джордж
1973 — Синяки / Black and Blue — Гай
1974 — Королівська лава VII / QB VII — Адам Келно
1974 — Омнібус / Omnibus — Марек
1974 — Дитинство / Childhood — Дендо
1974 — Дівчина з Петрівки / The Girl from Petrovka — Костя
1974 — Джаггернаут / Juggernaut — Джон Маклеод
1975 — Всі створіння, великі і малі / All Creatures Great and Small — Зігфрід
.........
Джерело......
|
![[Цитувати]](./styles/templates/default/images/lang/uk/icon_quote.gif "Відповісти з цитатою"){kind=icon}
![[Профіль]](./styles/templates/default/images/lang/uk/icon_profile.gif "Переглянути профіль користувача"){kind=icon}
![[ПП]](./styles/templates/default/images/lang/uk/icon_pm.gif "Надсилати ПП"){kind=icon}