Стань одним з нас!
 

Anonymous

Фріланд Христя. Плутократи. Епоха нових багатих і занепад старої системи (2021) [mp3] Мова: українська
Опис:Книжка Христі Фріланд – журналістки американських ділових видань і політикині українського походження – вийшла 2012 року в США, стала бестселером «The New York Times» і отримала премію «National Business Book Award».
Аби зрозуміти, під яким кутом зору авторка пише про плутократів, варто звернутися до ориґінального підзаголовка книжки. «The Rise of the New Global Super-Rich and the Fall of Everyone Else», дослівно – «Піднесення нових світових супербагатіїв і занепад решти», перекладеного як «Епоха нових багатих і занепад старої системи» (щоправда, в основному тексті перекладач уживає «супербагатії»; до слова, переклад має ще одну «естетичну» хибу: усі назви міжнародних компаній транслітеровано українськими буквами на кшталт «Ютьюб», «Еплайн матіріалз», «Бенк оф Америка», «Ді-ел-ей пайпер»). Можливо, для «розвантаження» назви це добрий видавничий хід, але тут розмиваються дві центральні дихотомії, яким Фріланд присвячує книжку: розрив між супербагатіями і рештою та піднесення перших і занепад других. Насправді авторка пише не про занепад старої системи, а радше про такий розвиток капіталістичної системи, який породив прірву економічної нерівності. Вона шукає її ефектів і причин зверху, не забуваючи опускатися донизу й приділяючи належну увагу сценаріям видирання догори.
Економічна нерівність, себто колосальний розрив між статками 1% і 99% населення, сьогодні велика, як ніколи. Фріланд розповідає, як людство прийшло до цього історично. Перший позолочений вік, коли виокремилася група значно заможніших від «решти», стався у другій половині ХIХ століття, і зумовила його індустріалізація. А не так давно – приблизно у 1970-х роках – із розвитком технологій та глобалізації почався другий позолочений вік, і тепер прірва ґрандіозніша.
Ба більше, від 2012 року ми живемо в подвійному позолоченому віці, стверджує Фріланд. Більше країн приєдналися до глобальної економічної відкритості в умовах глобальної економічної нерівності, і схоже, що такий розподіл у вимірі 99% «решти» іде на користь слабшим. Бізнесові найлегше «створювати» гроші у розвиткових країнах, як-от Китаї, Індії, посткомуністичних державах. Американські компанії наймають робітників звідти, поки у Штатах зростає безробіття; дедалі більше людей у цих країнах вириваються з бідності, поки американський середній клас біднішає. А ще там народжуються нові плутократи, які вміють виграти на революціях. Власне, плутократам глобалізація найбільше йде на користь. І вони справді стали її дітьми.
За тиждень плутократ здійснює по кілька авіаперельотів. У плутократів свої стоматологи, свої події й місця – і взагалі, між собою у них більше зв'язків, ніж із рештою. І навіть свій економічний розрив: усередині 1% найбагатших 0,1% значно випереджає інших супербагатіїв. Фріланд спирається на особисті розмови зі своєї журналістської та дослідницької практики з американськими, російськими, індійськими плутократами, які авторка переповідає щедро, живо і просто. Та окрім «якісного» матеріалу, книжці не бракує і «кількісного» – захопливої статистики та підрахунків із ділових видань і економічних досліджень, і, мабуть, у книжці немає думки, не підтвердженої цифрами.
У «Плутократах» вимальовується образ сучасних супербагатіїв, який дає змогу побачити їх із позиції «навпроти» інтерв’юера. Наведу лише декілька рис. Сучасні багатії не дурні – зазвичай це випускники найкращих університетів технічних спеціальностей. Не ліниві – вони багато працюють, мало сплять, змушені жити у швидкому темпі бізнес-світу і не можуть зупинятися, адже не зростати – означає падати. Вони не байдужі до решти суспільства, а себе вважають суспільно важливими й корисними. У книжці чимало й описів турбот, що хвилюють багатіїв. А щодо суспільної ролі, то багато людей захоплюються плутократами, бо ж вони ті, хто «зробили себе самі». Та Фріланд переконана, що хоч без підприємницьких здібностей ніяк, справа не тільки у них: потрібен і талант опинитися в правильному місці у відповідний час, що авторка щедро ілюструє. Досягнувши успіху, супербагатії думають, що це не всім під силу.
Для Фріланд капіталізм не поганий як такий: він працює і дає можливість примножити загальне багатство. Неґативні наслідки проявляються, коли, скориставшись соціальною мобільністю демократичних країн, одні, ставши успішними, тягнуть за собою соціальну драбину догори. Олігархи роблять найвищі щаблі своїх компаній закритими для решти, збагачуючись їхнім коштом.
Плутократи, які володіють капіталом, стають центрами, навколо яких змушені крутитися усі. Як-от суперзірки: їм глобалізація і технології дають стати відомими, як і олігархам – розбагатіти; та заробіток їм дає не інтернет, а ті ж плутократи. Становищу суперзірок у двох позолочених віках Фріланд присвячує цілий розділ. У розділі про ренту дізнаємося конкретні історії про перетин плутократів із державою, який і у лобіюванні, і у рентоорієнтованості. До того ж багато в чому держави залежні від приватної власності. Виявляється, що є немало інтелектуалів, котрих фінансують плутократи і які нібито неупереджено виступають на публіку і пишуть наукові статті, формуючи громадську думку про «належне» функціонування економічної системи. Авторка розповідає і про новий клас технократів, і владу топ-менеджерів, а ще констатує занепад гуманітарних наук, ілюструючи це сумною цитатою про сучасне студентство порівняно з 1960-ми: сучасним якість резюме важливіша за суспільні зміни.
Озвучено: власне Жека Емаль
Кодек звуку: MP3
Бітрейт: 192 Кб/с
Тривалість: 14год. 34 хв. 12с.
Підтримати дзвінкою монетою https://www.patreon.com/bePatron?u=66048541
Джерело:
https://toloka.to/t106880
Особиста оцінка: 9 - дуже сподобалося
Показати повідомлення:    

Поточний час: 28-Бер 17:06

Часовий пояс: UTC + 3


Ви не можете створювати нові теми на форумі
Ви не можете відповідати в темах на форумі
Ви не можете редагувати свої повідомлення на форумі
Ви не можете видаляти свої повідомлення на форумі
Ви не можете голосувати в опитуваннях на форумі
Ви не можете прикріплювати файли
Ви не можете завантажувати файли