Пошук знайшов 500 збігів

Автор Повідомлення

cherezoff

Опублікувати 04-Бер-2023 23:47

[Цитувати]

Дивився ХАЩІ. Там Володимир густо цитуе цю книгу. Цікаво!!

Hoetzendorf

Опублікувати 19-Лют-2023 22:28

[Цитувати]

А що, текст ніхто ще не виклав?
Колись читав це лайно. Прочитавши, вирішив, що ніколи більше не читатиму (тим більше — не купуватиму!) Жадана — наркомана, божевільного дегенеративного графомана. Сабжовий ро́ман беззмістовний та безмежно нудний. Якась одна більш-менш помітна подія перемежовується десятками авторських аркушів текстової жвачки недоречних і затягнутих описів довкілля, змішаних з наркоманськими галюцінаціями й фантазіями автора. Під кінець оповідання автор, напевне розуміючи безбарвність та жалюгідність написаного та безпорадно намагаючись увіпхати до свого опусу якусь подібність родзинки, вирішив повийожуватись. Спочатку, як здрастє серед ночі, всунув якусь дурню про джаз 100 років тому на Донбасі, а потім змішав короткі історії життя двох чуваків, одним абзацом переповідаючи за одного, наступним — за другого чувака, наступним — знов за першого і т. д. Така побудова тексту свідчить про наявні у Жадана проблеми з психікою і потребу якнайшвидшого втручання кваліфікованого психіатра.

dimoonlda

Опублікувати 19-Лют-2023 16:16

[Цитувати]

Дякую

Anonymous

Опублікувати 15-Чер-2022 18:18

[Цитувати]

Нестайко В. Тореадори з Васюківки ч.1 - Пригоди Робінзона Кукурузо (2021) [mp3] Мова: українська
Опис:"Тореадори з Васюківки" — трилогія українського письменника Всеволода Нестайка, написана у 1963—1970 роках. До того як трилогія була надрукована однією книгою,
автор видав три повісті з трилогії окремими книгами:
- «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964);
- «Незнайомець з тринадцятої квартири» (1966);
- «Таємниця трьох невідомих» (1970).
1965 року оповідання «Тореадори з Васюківки» (одне з двох оповідань, з яких виріс цей роман) екранізувала Харківська студія телебачення.
Вперше всі три повісті разом однією книгою надруковано у 1972 році видавництвом «Веселка».
У 2004 році у видавництві А-ба-ба-га-ла-ма-га з'явилося нова, виправлена редакція книги,
Книгу включено до шкільної програми з літератури. «Тореадорів з Васюківки» перекладено
більше як 20 мовами.
1979 року ухвалою Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію
«Тореадори з Васюківки» внесено до «Особливого почесного списку Ганса Крістіана Андерсена»
(Special Hans Christian Andersen Honor List) як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
"Пригоди Робінзона Кукурузо"
Видавництво дитячої літератури "Веселка" Київ 1968 р.
Малював:
Георгій Малаков.
Прочитав:
Олексій Олексієвич.
Озвучено: Олексій Олексієвич
Кодек звуку: MP3
Бітрейт: 128
Тривалість: 05:22:00
Офіційний сайт:
https://www.youtube.com/channel/UCC_wO2YMEYekw6ZfVjsbF9g
https://archive.org/details/18-xviii
Джерело: Власне озвучування
Особиста оцінка: 10 - без сумнівів рекомендую всім

Anonymous

Опублікувати 15-Чер-2022 18:18

[Цитувати]

Леся Українка. Приязнь (2019) [mp3] Опис:(1871-1913) Приязнь : оповідання з життя волинського ПоліссяОзвучено: Ольгa Лях
Кодек звуку: MP3
Бітрейт: (VBR) ~96 kbps, 48000 Hz, Stereo
Тривалість: 02 год. 33 хв. 15 сек.
Видавництво: Радио Культура
Жанр: Історичнe оповідання
Озвучено з видання: «Дитячої літератури УРСР», місто Київ, 1957 рік.
Мова: Українська
Приємного відпочинку з гідною книгою

Anonymous

Опублікувати 15-Чер-2022 18:18

[Цитувати]

Микола Хвильовий. Повість про санаторійну зону (2019) [mp3] Опис:Глибоко психологічна історія про те, як колишній махновець втрачає здоровий глузд в радянському санаторії.
Озвучено: klimus (додав фонові шуми, звуки та музику)
Кодек звуку: MP3
Бітрейт: 128 кб/сек
Тривалість: 4 год. 38 хв.
Джерело: https://toloka.to/t74258
Особиста оцінка: 10 - без сумнівів рекомендую всім
Сподобалася озвучка - завітайте на мій канал
https://www.youtube.com/channel/UCrD9AVNSxOwRhiP_WEptdWA

Anonymous

Опублікувати 15-Чер-2022 18:18

[Цитувати]

Збiрник. Подорожi. Пригоди. Фантастика (1991) [mp3] Опис:Повісті. Оповідання. Нариси.
Змiст:[spoiler=""]Подорожi
Андрій Дмитрук - Диво на лотосі. Дозвільні роздуми туриста
Анатолій Михайленко - За екватор, до українців... Подорожні нотатки
Пригоди
Василь Сліпачук - Помста варяга. Історична повість
Юрій Іваниченко - Провінційний вузол. Повість
Фантастика
В’ячеслав Сахно - Підкидьок. Оповідання
Віктор Савченко - Постулат Гаутами. Оповідання
Анджей Сапковський - Відьмак. Оповідання. Переклад М.Рябчука
Роберт Шеклі - Жертва з космосу. Оповідання. Переклад Л.Бутенко
Зенна Гендерсон - Підкомісія. Оповідання. Переклад О. Коваленка
Мова: українська
Озвучено: Кашперовецька Надiя
Кодек звуку: MP3
Бітрейт: 96 kbps, 44 kHz, Mono
Тривалість: 14:40:14
Оцифровано: yuriy12
Очищено: geogeo
Джерело: Озвучено з видання: Молодь, Київ, 1991 рік
Особиста оцінка: 10 - без сумнівів рекомендую всім
Приємного прослухування....

Anonymous

Опублікувати 15-Чер-2022 18:18

[Цитувати]

Світлана Тараторіна. Енцелад (2021) [MP3] Мова: українська
Опис:Сай-Фай Енцелад - Світлана Тараторіна
Життя – це експансія.
Озвучено: Сергій Левчук
Кодек звуку: MP3
Бітрейт: 128 kbps 48.0 KHz
Тривалість: 00:09:37
Джерело: patreon

Anonymous

Опублікувати 15-Чер-2022 18:18

[Цитувати]

Юрій Савка. П'ять прозрінь гобліна Грума (2021) [MP3] Мова: українська
Опис:Сай-Фай
"Готуєш настоянки, продаєш їх героям, отримуєш монети... Головне переписати код!"
Озвучено: Сергій Левчук
Кодек звуку: MP3
Бітрейт: 128 kbps 48.0 KHz
Тривалість: 00:44:15
Джерело: patreon

Anonymous

Опублікувати 15-Чер-2022 18:18

[Цитувати]

Юрій Липа. Призначення України (2010) [mp3] Опис:У книзі Юрія Липи, визначного письменника і публіциста, лікаря УПА, що загинув від рук більшовиків, зроблена спроба витворення поняття геополітичних ознак української території, історичних та психологічних основ формування української ментальності, що має надзвичайно важливе значення в усвідомленні українцями свого місцяОзвучено: Андрій Вільколек
Кодек звуку: MP3
Бітрейт: 80 kbps
Тривалість: 13 год. 09 хв. 01 сек.
Видавництво: Ніде не купиш
Жанр: Публіцистика
Мова: Українська
Озвучено з видання: «Просвіта» , місто Львів, 1992 рік
Приємного відпочинку з гідною книгою

Anonymous

Опублікувати 15-Чер-2022 18:18

[Цитувати]

Ґео Шкурупій - Монгольські оповідання (2021) [mp3] Мова: українська
Опис:Збірка Ґео Шкурупія «Монгольські оповідання» була видана 1932 року харківським видавництвом «Рух». У збірці авторська передмова «Як задумано» та 9 оповідань («Вчинок гуна», «Кар’єра святого», «Гульо», «В долині ріки Іро», «Гобі», «Долина смерті», «Герой», «Легенда» і «Злий дух»). Книга «Монгольські оповідання» є творчим наслідком подорожі Ґео Шкурупія до Монголії влітку 1930 року.Озвучено: ап2екс https://www.patreon.com/appeks
Кодек звуку: MP3
Бітрейт: 320
Тривалість: 03:18:11

Anonymous

Опублікувати 15-Чер-2022 18:18

[Цитувати]

Жанна Куява. Дерево, що росте в мені (2017) [mp3] Мова: українська
Опис:Кожна людина має душевний стрижень, який є основою її особистості. Таке собі живе дерево, яке росте десь у глибині. І це дерево можна виростити й дочекатися плодів… а можна й убити. Чеслава не одразу зрозуміла, що їй несила жити, зраджуючи себе. Мабуть, для того їй потрібно було знести втрату коханого, зраду та болісну образу… Але, так чи інакше, щастя чекає на кожного з нас. Треба тільки набратися терпіння.
Озвучено: Ліна Музир
Кодек звуку: MP3
Бітрейт: 64 kbps, 44100 Hz, Mono
Тривалість: 08 год. 11 хв. 26 сек.
Видавництво: УТОС Ніде не купиш
Жанр: Роман
Озвучено з видання: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", місто Харків, 2015 рік.
Приємного відпочинку з гідною книгою
З моїми релізами можливо ознайомитися тут

Anonymous

Опублікувати 15-Чер-2022 18:18

[Цитувати]

Старицький М. Останні орли (2011) [MP3] Опис:"Минуло сто рокiв вiдтодi, як Богдан Хмель приєднав разом з iншими землями й Київ до Росiйської держави. Не одна буря й напасть прокотилися над сивою головою матерi городiв руських за це столiття: не раз її грабували, палили, руйнували i поляки, i татари в шаленiй боротьбi за цей ласий шматок; довго боролася й Москва з сусiдами, щоб удержати в своїх руках цю дорогу святиню, й змушена була навiть поступитися Польщi Правобережною Україною, вiддати до рук мучителям своїх кревних єдиновiрцiв, аби тiльки викупити Київ навiки. Тепер уже йому не було чого потерпати за своє iснування, - захищений од зовнiшнiх ворогiв, пiд опiкою росiйських царiв, вiн почав швидко розквiтати й розвиватися; з пожарищ i руїн знов зводились великi київськi святинi - Лавра, яка згорiла майже дощенту у двадцятi роки вiсiмнадцятого столiття, вiдродилася знову з попелу, завдяки щедрим пожертвам монархiв i монархинь, починаючи з Петра I, а особливо завдяки щедротам Єлизавети Петрiвни. Малоросiйськi гетьмани, запорожцi, а також магнати великої й малої Росiї, та й увесь православний люд, приносили щедрою рукою благостиню на побудову й прикрашення храмiв у Печерську..."Рік видання: 2011
Текст читає: Павло Жеряченко
Жанр: повість
Видавець: ніде не купиш
Мова: українська
Тип: аудіокнига
Кодек звуку: mp3
Параметри аудіо: 96 кб/с, моно, 44 кГц
Тривалість: 28:45:18
Джерело: abook-club.ru
Особиста оцінка: 10 - без сумнівів рекомендую всім

Anonymous

Опублікувати 15-Чер-2022 18:18

[Цитувати]

Гуцало Є. Голодомор (1990) [mp3] Мова: українська
Опис:Сюжетна проекція трагедії голоду визначила картини 1932-1933 рр. у повісті Євгена Гуцала „Голодомор” (1990). Об'єктивне бачення тогочасної дійсності спонукало письменника відмовитися від однолінійно послідовного нанизування подій. Зображення загальної катастрофічності людського життя будується на руйнівному - заданому “згори” втручанні репресивної машини у долі персонажів. Незважаючи на те, що чимало з них виконують другорядну чи й епізодичну функцію, кожен із них перебуває у ідейно-тематичній залежності з іншими, як і протагоністами.
Ще твори Євгена Гуцала:
"Ментальність орди. Статті (1996)" - тут
"Безголов'я (1990)" - тут
Озвучено: Кашперовецька Надiя
Кодек звуку: MP3
Бітрейт: 96 kbps
Тривалість: 5год. 01хв.
Джерело: abook-club.ru
Особиста оцінка: 10 - без сумнівів рекомендую всім

Anonymous

Опублікувати 15-Чер-2022 18:17

[Цитувати]

Багряний І. Сад Гетсиманський (1950) [mp3] Мова: українська
Опис:"Пропонований увазі читачів роман «Сад Гетсиманський» належить перу Івана Багряного – письменника, мало знаного у нас, але широко відомого серед української еміграції.
Іван Багряний (1907 – 1963) зазнав сталінських репресій у 30-ті роки, пройшов всі кола пекла, як потім і герої його роману. 1945 року змушений був емігрувати з СРСР. У ФРН були написані романи «Сад Гетсиманський», «Огненне коло», «Тигролови», численні поезії, п'єси. «Сад Гетсиманський» – один з перших творів світової літератури, що викриває злочинну суть сталінщини. Події відбуваються на Україні."
Тут ще один твір Багряного: Тигролови

Іван Багряний і його роман “Сад Гетсиманський”

1. У нинішній історії було таке, про що боляче згадувати та неможливо забувати, щоб так чи інакше не повторилось. Все бурхливе життя, творчість, політична діяльність Івана Багряного саме були цілеспрямовані на те, щоб людина глибше зрозуміла і замислилась над тим, що було. Було в роки ленінсько-сталінського режиму. Ось чому його біографія, його творчість маловідома читацькому загалу аж до дев’яностих років ХХ століття...
Творчість “найсміливішого на той час українського літературного бунтаря” /вислів дослідників його творчості О. Гаврильченка та А. Коваленка/, “українського Пушкіна”, “українського Солженіцина” – такі епітети також зустрічалися у літературній критиці – багатогранна і багатожанрова. Ним написано /опубліковано у свій час/, зокрема, романи “Тигролови”, “Люба”, “Скелька” /роман у віршах/, повісті “Морітурі”, “Розгром”, “Огненне коло”, “Марія-Богуславка”, поеми “Ave Maria”, “Канів”, “Гуляй-поле”, “Вандея”, “Собачий бенкет”, збірка поезій “Золотий бумеранг”, п’єса “Генерал”, памфлети “Наші позиції”, “Молодь Великої України”, стаття “Комунізм, фашизм і революційна демократія”, тексти до відомих пісень /”Марш українських січових стрільців”, “Вставай, народе!” та ін./. Самі назви творів Багряного говорять, що автор неухильно дотримувався свого кредо “Йти до лінії найбільшого опору”.
2. Іван Павлович Багряний /справжне прізвище Лозов’ягін/ народився у сім’ї муляра Павла Лозов’ягіна, як свідчить запис у метричній книзі Покровського собору м. Охтирка, що на Сумщині, 19 вересня 1906 року /у хрестоматії української літератури “Українське слово”, т. 2 вказано чомусь іншу дату – 2 жовтня 1907 р./.
Навчався у художньо-керамічній профшколі /саме в роки страшного голодомору 1921-1922 років, коли загинуло 1,5 мільйона українців/, закінчив малярський факультет Київського художнього інституту – без права захисту дипломної роботи “за націоналістичну і протирежимну літературну діяльність”.
Працював на шахтах Донбасу /про що є й заперечливі дані/, робітником цукрового заводу, у друкарні, учителем малювання, політінспектором міліції – але все те було другорядним, хоча й збагатило життєвим досвідом, “давало на хліб”. На першому місці завжди стояла література, творчість. Багряний часто друкувався у відомих тоді часописах /”Життя і революція”, “Всесвіт”, “Гарт” та ін./. В ті часи в Україні існувало багато різних літературно-мистецьких спілок, та Багряний не вступив до жодної: був, так би мовити, незалежним митцем.
У 1932 році Багряного заарештовують. Найжахливіша харківська в’язниця, цілий рік під слідством у камері смертників. Письменнику обіцяють орден, аби лише “розколовся” /зізнався у всіх вигаданих енкаведистами “злочинах”/ і видав усіх своїх спільників, а також написав велику поему про Сталіна. Інакше – тортури, каторга чи смерть. “Між орденом і смертю чи каторгою – вибрав останнє”, - так він напише згодом своєму другу.
І – розпочалось... Довге заслання на Далекий Схід, звідки письменнику вдається втекти. Повернення додому, де відразу був схоплений енкаведистами. Знову харківська в’язниця, камера смертників, страшні тортури. І так тягнулося два роки і чотири місяці /83 дні у камері смертників/, аж до захоплення Харкова німецько-фашистськими військами.
Під час окупації України німцями Багряний заробляє собі на прожиття малюванням декорацій у харківському театрі. Збирається навіть поставити тут свою п’єсу “Генерал”. Але йому не дозволили, “щоб не розсердити німців”. Дивом вдається Багряному врятуватись від розстрілу – тепер вже, німцями.
Перебравшись до Львова, він зв’язується з українським підпіллям, Українською Повстанською Армією /УПА/, пише для них пісні. А на Волині і в Карпатах, де тоді перебувало командування УПА, працює у відділі пропаганди, пише статті, малює плакати. За його ініціативою створюється підпільний уряд – Українська Головна Визвольна Рада. Коли ж фронт став наближатись, Багряного як ост-арбайтера було вивезено до Німеччини, де й розпочинається еміграційний період його творчості.
3. Знаходячись у Німеччині, Багряний розгортає активну політичну діяльність. Разом з однодумцями створює Українську Революційно-демократичну партію, очолює її, проголошуючи такі концепції-програми: “Бій з ВКП /б/ за українські кадри” та “Співдії” ...всіх українських партій та ідеологічних течій як засіб створення єдиного національного фронту” /із тез ІІ. З’їзду УРДП/. За участю Багряного з’явилась організація творчих діячів “МУР” /Мистецький Український Рух”/.
Багряний вбачав “найстрашнішу загрозу для української справи” – це роз’єднаність національно-демократичних сил. Наскільки ця теза актуальна для сьогоднішньої України не може не зрозуміти вдумливий читач.
На всілякі домагання сталінських агентів повернути Багряного “додому” – до концтабору /чи на розстріл/ останній відповів статтею “Чому я не хочу повертатися до СРСР”. Про її значимість свідчить і такий факт: після перекладу статті німецькою мовою її “читали на засіданні Об’єднаних Націй” /напише згодом Багряний у книзі “Так тримати”, опублікованій видавництвом ЦК УРДП/.
25 серпня 1963 року Багряний помер. На його могилі у Новому Ульмі /це на південному заході Німеччини, до речі, біля Дунаю.../ встановлено пам’ятник з викарбованими на ньому словами з його поеми:
“Ми є. Були. І будем Ми!
Й Вітчизна наша з нами.”
4. Роман “Сад Гетсиманський” написано у 1948-1950 роки. Цей твір – автобіографічний. В українській літературі він посідає особливо значиме місце. За висловом літературознавців О. Гавриленка та А. Коваленка, “Сад Гетсиманський “ без перебільшення можна назвати художнім та історичним пам’ятником страждань нашого народу”. Володимир Винниченко, одержавши в подарунок від Багряного цей роман, напише: “Ця книга – великий, вопіющий і страшний документ. Про неї можна говорити книгами і, мабуть, чулі люди будуть так говорити...”
У передмові до роману автор вкаже: “Всі прізвища у цій книзі.., прізвища всіх без винятку змальованих працівників НКВД, а також всі прізвища в’язнів /за винятком кількох змінених/ є правдиві”.
Вже з самого початку розповіді герой роману Андрій Чумак після втечі з далекого заслання потрапляє до харківської в’язниці. Його заарештовують вдома, куди він /разом з трьома братами/ приїхав прощатися з померлим батьком. Оті дні, оті ночі, оті роки ув’язнення – основний зміст роману. Аж до останніх сторінок: його, Андрія, трьох його братів і сестру присуджують до розстрілу. Верховний суд СРСР, куди хтось з близьких на волі звернувся з клопотанням, вирок трибуналу не затверджує, замінивши його двадцятирічною каторгою...
5. Важко переказувати зміст книги. Її треба читати самим зацікавленим. Наведемо лише кілька прикладів /цитуємо за текстом роману, виданого київським видавництвом “Дніпро” 1992 року/.
Система фізичного і психічного тиску на в’язнів у тій жахливій харківській в’язниці діяла на повні оберти. Головним у тій системі було биття /”бітіє опрєдєляєт сознаніє” – як жартували між собою енкаведисти/. Били кулаками, чобітьми, шомполами, дошками, залізяками – то був “малий конвейєр”. “Великий” – ще жахливіше.
“...тоді його почали мордувати радикально. Комбриг же /мова йде про командира бригади Васильченка/, щоб не закричати, схопився зубами за м’язи власної руки, зціпив ті зуби безтямно та так і закляк... Йому потрощили кості, пробили іржавою залізякою ребра, заткнули рану брудною ганчіркою і так вкинули до камери, непритомного, - напевно не змусивши закричати... Ще до ранку Васильченко помер” /сс.141-143/.
А ось як “допитували” Андрія Чумака: “Удар ребристою палицею /спинкою стільця/ по обличчю і одночасно чийсь удар ногою під коліна звалили Андрія на підлогу... І почалася знову та сама історія, що була вже раз. Але з більшим осатанінням... Андрія качали по кімнаті, поки він знову не знепритомнів. Тоді відлили водою” – і екзекуція продовжувалась /с. 195/. Іншим разом на нього, розпластаного і вже побитого, слідчі стрибали на груди зі стола. Тоді Андрія непритомного зі зламаним ребром вкидали до камери /с. 284/.
До в’язнів-жінок був і такий “прийом”: “Отак... беруть груди... дівочі голі груди у руку... відтягують, а тоді... б’ють ребром долоні!... А з сосків бризкає кров...” /с. 425/.
Не всі витримували. Дехто кінчав самогубством або ж божеволів, чи то підписував будь-що, підсунуте йому слідчим. “Підпишеш навіть коли б тут було написано, що ти японський імператор... чи то рідний брат царя Миколи Романова і ти визнаєш... і власноручно підпишешся” /сс. 220, 299/. “З цієї тюрми нікому немає виходу. Вас – і не тільки вас персонально /переконували слідчі Андрія Чумака/, а всіх там – тут роздавлять, як муху... Ви тут не людина, а всього лиш дірка від бублика...” /с.172/.
Як і Васильченко та ще дехто, Андрій Чумак вистояв, не підписав. Їх волі не зламали.
А у вільний від допитів-катувань, обшуків та перевірок час камери жили-таки своїм життям. Ладнали “господинею” /голкою, зробленою з сірника чи цвяшка/ та ниткою з розпущеної панчохи своє напівзітліле лахміття, грали в шахи, зліплені умільцями, слухали розповіді про книги світової класики, згадували минуле, мріяли про нездійсненне і навіть вчилися – це ті, що малописьменні. І – співали. Тихо-тихо, щоб не почули наглядачі-коридорні. Співали всі, навіть ті, що інших національностей, співали журливих українськиї пісень... Андрій потайки перестукувався з сусідніми камерами, ділились новинами /тюремний телеграф/...
Знайомлячись і подружившись з багатьма в’язнями камер, де він сидів, Андрій переконався, що всі вони – а це були вчені, письменники, інженери, лікарі, військові, розкуркулені селяни, священник – всі ці страждальці за окремими винятками – безвинні жертви тоталітарного режиму, люди чесні, порядні, з ними цікаво спілкуватись. І в той же час, поруч з ними – оті нелюди, садисти, оті, що при владі, що над ними... І подумалось: “Людина – це найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещасніша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот... Може на цьому позначився перст Божий, щоб узнати, чого варті ті, що створені по образу і подобію Божому?” /с.247/.
Автор роману багато місця відводить описові “житля” в’язнів. Наприклад, в камері-одиночці /2 метри на 5 метрів/, куди вперше впихнули Андрія, вже знаходилось майже цілком голих 28 чоловік. На кожного припадало 25 сантиметрів вогкої, смердючої від блощиць, поту, “параші” підлоги. В камері постійна задуха, бо маленька кватирка ледь пропускала свіже повітря – “зовсім нема чим дихати” /сс.85-86/. Постійна проблема, як укладатися спати... А що вже говорити про карцери, де взагалі немає вікна, постійна ніч /Андрій відбув у карцері 16 діб/.
Кожна сторінка книги – від неї важко відірватись. Це коли мова йде і про загадковість подій з коханою Андрія, і про зустріч на допиті зі “свідком”-провокатором, і про “завербування” енкаведистів, і про те, як збожеволів в’язень Гопнер, професор, “соратник Леніна і приятель Сталіна”, і про анекдотичну розповідь-історію “зізнання” в’язня Аслана, неписьменного чистія взуття, і про витівки Андрієвого улюбленця п’ятнадцятирічного в’язня Санька...
У кінці роману Андрій зустрічається з заарештованим енкаведистом. Той розповідає, як розстрілювали в’язнів. “Голос говорить людині: “Прямо! Перед нею відчиняються другі двері – за тими дверима яскраво освітлений льох... Хтось невидимий бере людину ззаду за ковнір і стріляє їй в потилицю... Один стріляє, другий добиває коротрим ломиком”. Розстріляних “роздягають й складають у штабелі... Потім захололі трупи бригада вантажила, як дрова, на машини... Тієї ночі їх розстріляли 296. Часом буває й більше” /сс.522-524/.
Епіграфом до роману Багряний взяв слова з Євангелія, від святого Маттея, глава 26: “Отче мій! Коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ця!..” Ще він говорив, коли се Юда, один із дванадцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дрюччям од архиреїв та старших людських... Та й узяли його...”
Т. Яворський-Лук’янюк
Озвучено: Хоркін Дмитро
Кодек звуку: MP3
Бітрейт: 96
Тривалість: 31 год. 23 хв.
Оцифровано: yuriy12
Очищено: geogeo
Джерело: abook-club.ru
Особиста оцінка: 10 - без сумнівів рекомендую всім
 

Поточний час: 28-Бер 02:01

Часовий пояс: UTC + 2